Плавчиня Софія Гречко: Отримала задоволення, залишивши за спиною «нейтральних» спортсменів

Фото: Особистий архів Софії Гречко

Виступ 20-річної Софії Гречко став справжньою окрасою Всесвітніх ігор, що пройшли в Китаї. Спортсменка виграла 2 особистих “золота” у підводному плаванні, 2 “бронзи” в естафетах і встановила світовий рекорд на 400-метрівці.

Особливо символічною була перемога Софії в особистих змаганнях, де вона випередила «нейтральних» спортсменок.

Про турнір, мотивацію та погляди на життя чемпіонка розповіла в інтерв’ю Коротко про.

Не вважаю, що спорт поза політикою

– Софіє, ви виграли золоту медаль Всесвітніх ігор. Що для вас означає ця перемога зараз?

– Довела собі, що немає нічого неможливого. У мене була мета, і я йшла до неї, часом було дуже важко, психологічно і фізично, іноді я хотіла закінчити це все, але нагадувала собі, для чого все це роблю.

– Що допомагає вам підтримувати цей бойовий настрій?

– Думка про те, на що я здатна, що я можу зробити, якщо буду йти до кінця. А якщо я здамся, то що тоді? І в найважчі дні, тренування, коли вже немає сил, я говорила собі, що це всього один важкий день, у мене все добре, і я все зможу – просто зараз погано, але це пройде. Потрібно мати багато терпіння і наполегливості, якщо хочеш чогось досягти. Вони не даються тобі при народженні. Терпіння і наполегливість потрібно вирощувати в собі. Так само, як і твердість характеру.

За цей рік підготовки у мене було кілька провалів у тренуваннях. То не вистачало швидкості на спринті, то з’являлися шишки на ногах. Траплялося – ти позаду всіх, хто молодший за тебе, і це ламає тебе. Але якщо ти витримуєш все і просто йдеш далі, в тобі стає все більше внутрішньої сили, яка допомагає. Надалі ти знаєш, що ця сила є в тобі, і якщо ти чогось захочеш, ти зможеш це зробити, незважаючи ні на що.

– У вашій кар’єрі це вже третя медаль Всесвітніх ігор. Чим вона вам запам’яталася? Чи робить її більш вагомою той факт, що вона здобута, в тому числі, над «нейтральними» суперницями?

– Я перемогла нейтральних спортсменів, і це для мене було дуже важливо. Зараз, коли наші захисники борються з ворогом на фронті, ми повинні боротися з ними тут, під час змагань. Я не вважаю, що спорт поза політикою. Я отримала задоволення від того, що мої «нейтральні» суперниці знаходилися позаду мене за результатами.

Софія на Всесвітніх іграх виграла 2 особистих “золота” і встановила світовий рекорд на 400-метрівці. Фото: Особистий архів Софії Гречко

Плавці в моноластах схожі на дельфінів

– У запливі на 400 метрів ви обійшли суперниць на останніх 50 метрах, встановивши світовий рекорд – 3:11,88. Чи був це момент, коли всі сили були сконцентровані саме для досягнення світового рекорду?

– Сили були сконцентровані на тому, щоб завоювати перше місце. Ми з тренером не обговорювали світовий рекорд, але я хотіла його побити, і вже в день старту я дала собі обіцянку, що буду робити все можливе.

– Що допомагає вам налаштовуватися на такі неймовірні запливи?

– Спокій в голові. Коли я відчуваю себе і довіряю собі. Мені допомагають в цьому медитації. Коли навколо багато метушні, важливо вміти себе підтримати і заспокоїти.

Звичайно, мені допомагає моя мама своєю підтримкою і любов’ю, я дуже їй вдячна за це. Також перед запливом разом з адреналіном з’являється купа думок, а коли в голові сумбур, я вважаю, що це заважає, тому я читаю молитву.

– Як часто слухаєте музику перед тренуванням? І яка музика вам допомагає краще налаштуватися – спокійна чи енергійна?

– Я обожнюю музику і слухаю її завжди перед тренуванням і стартом. Для налаштування мені допомагає як спокійна, так і драйвова музика. Коли до старту ще багато часу, я вмикаю спокійну музику і заспокоюю ритм серцебиття, а також потік думок, в цьому можуть допомогти дихальні вправи, це допомагає повернутися до себе. І вже перед стартом я слухаю драйвову музику.

– Ви говорили, що обрали моноласт через красу цього виду спорту. Що для вас у цьому виді спорту є найестетичнішим?

– Наш вид спорту дійсно красивий, я люблю переглядати запливи, особливо коли є підводна зйомка. Плавці з моноластом – як одне ціле і по рухах, як дельфіни. Найестетичніше в нашому спорті – це плавність тіла та його контроль під час плавання.

В Україну тягне, бо це рідне

– На початку великої війни ви знайшли нові басейни в Угорщині та Швейцарії, але, напевно, це не замінює рідної води. Що найбільше тягне вас назад в Україну?

– Не у воді справа. Тягне в Україну тому, що це рідне, це твоє. Це нічим не пояснити, просто почуття всередині тебе. І люди, рідні тобі люди, друзі завжди будуть тебе тягнути до себе. Мене тягне до них, тому що вони – це вони, найкращі для мене, найвеселіші, найрідніші.

– По життю ви оптиміст чи, швидше, реаліст? І як це вам допомагає в різних життєвих ситуаціях?

– Напевно, більше оптиміст. Спочатку в якійсь проблемній ситуації я подумаю, що це кінець, але це перші емоції, і я завжди знаю, що все буде так, як мені потрібно. Все буде найкращим чином для мене, нехай спочатку я навіть  не буду сприймати те, що відбувається.

– Що надихає вас поза спортом?

– Люди, мої сестри, які вірять в мене і завжди мене підтримують у всьому. Вони завжди покажуть мені шлях, якщо я трошки загубилася. Я дуже їх люблю, так само, як і моїх батьків, хоч і рідко говорю про це.

– Які риси характеру тренер цінує у вас найбільше?

– Цілеспрямованість, силу волі, наполегливість і доброту по відношенню до людей.

Источник: kp.ua