Три із семи чудес Харкова — це храми. Покровський монастир, Успенський собор та Благовіщенська церква по праву є візитними картками нашого міста. Багато інших церкв були просто знищені в період радянської влади. MyKharkov.info розповість про три найкрасивіших храми Харкова, які залишилися, на превеликий жаль, тільки на фотографіях.
Воскресенська церква
На центральній площі міста, яку нині названо на честь Ірини Бугримової, колись існував цирк, а вже до революційних подій це місце прикрашала одна з найзаможніших церков міста – Воскресенська церква. Цікаво, що родина майбутньої дресирувальниці належала до цього приходу.
Ще в кінці XVII століття на цьому місці стояли перші дерев’яні церкви. Прихід Воскресенської церкви об’єднував купців, які доволі багатими пожертвами підтримували свою церкву. Але тут не обійшлося без помилок і недбалості. Щойно вже майже відновлений храм розпався наприкінці XVIII століття. Двічі покровили містян від холерних епідемій ікона Божої Матері Покрову, яка знаходилася в цьому храмі з 1830 року.
Останню Воскресенську церкву, із численними перебудовами протягом часу, спорудили в 1857 році. З 1863 по 1865 рік Вознесенський храм виконував функції головного собору міста. У 1866 році тут відкрили початкову церковно-парафіяльну школу. Але доля нещадно спіткала Воскресенську церкву, і 3 листопада 1922 року вона була знищена.
Каплунівська церква
У дореволюційному Харкові існувало чимало різних релігійних груп і конфесій, які мешкали в цьому різноманітному місті. Кожна з цих груп віруючих мала свої святі місця: синагогу для євреїв на вулиці Пушкінській, Собор Успіння Діви Марії для католиків на вулиці Гоголя, соборну мечеть для мусульман на Конторській вулиці, і навіть молитовний будинок для караїмів на перетині Подільського провулка та вулиці Ковальської. Усі ці релігійні споруди донині залишаються важливою частиною культурної спадщини Харкова та прикрашають місто своєю величчю. Проте, нещаслива долі дісталася представникам протестантської громади, оскільки їхній храм було розібрано в 1960-х роках, щоб звільнити місце для будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою Гоголя, 2.
Німецькі робітники, які прибули до міста на початку ХІХ століття, домоглися права на зведення храму на місці колишньої третьої пересильної в’язниці, яка знаходилася тут до 1798 року. У 1830 році лютеранська кірха була освячена і стала, на думку сучасників, однією з найпрекрасніших будівель Харкова. Навіть сам цар Микола І виділив власні кошти на будівництво храму.
Кількість прихильників протестантизму значно зростала в той час. З початком ХХ століття існуючий храм був надто маленьким для всіх парафіян. Стару церкву було демонтовано, і за проектом архітектора Гергардта в 1913 році споруджено новий храм з вражаючим черепичним дахом і баштовим годинником. У 1930-х роках церкву лютеранської спільноти закрили. Ця церква вижила важкі випробування, включаючи війни, окупацію та бомбардування, але не змогла витримати епоху радянської влади.
Різдвяна церква
Вулиці Енгельса зовсім недавно повернули її історичну назву – Різдвяна. На жаль, це єдине, що нагадує про один із перших храмів нашого міста. Свою історію церква, яка знаходилася на дорозі до Полтави, веде, ймовірно, з 1655 року.
До 1783 року на місці нинішнього Клубного провулка змінилося дві дерев’яні та одна кам’яна церква на честь Різдва Христового. Четвертий за рахунком храм виріс завдяки проекту архітектора Петра Ярославського у найкращих традиціях українського зодчества. Розквіт храму припав на початок-середину XIX століття. Завдяки пожертвуванням заможних парафіян церква Різдва розширювалася та прикрашалася та була найкрасивішою на Залопанській стороні.
Наприкінці століття поступово храм занепадав через відхід парафіян в інші церкви. І лише стараннями сім’ї Сергєєвих храм знову знову розквіт. Остання значна реконструкція була зроблена під керівництвом архітектора Михайла Ловцова вже у ХХ столітті. 1920-і роки, як і багато інших храмів, Різдвяна церква, на жаль, не пережила.
