29 січня в Україні вшановують пам’ять Героїв Крут, які у 1918 році змогли відбити стрімкий наступ більшовиків на Київ, жертвуючи власним життя.
Головні тези:
- Бій під Крутами — символ героїзму та патріотизму українського народу.
- Українські юнаки відстояли свободу та державність, хоча сили ворога переважали вдесятеро.
- Системна героїзація Бою під Крутами почалася за доби Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.
Українські юнаки проти більшовицьких військ
Бій біля залізничної станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, увійшов в історію як “Бій за майбутнє”.
Він тривав чотири дні і фактично зміг змінити хід історії України.
Декілька сотень юних українських воїнів змогли зупинити вдесятеро більше військо ворога ― в бою були знищені сотні російських більшовиків.
Саме героїчна самопожертва українців під Крутами дала час нашим дипломатам на переговорах у Бересті домогтися визнання незалежності УНР та отримати іноземну військову допомогу для відсічі російсько-більшовицької агресії.
Що важливо розуміти, зупиняти сили Червоної гвардії кинулися найменш підготовлені ланка новоствореного українського війська — йдеться про кілька сотень київських юнкерів, а також студентів і гімназистів.
Найвідоміша схема бою під Крутами, яку зобразив сотник Сергій Горячко (Фото — Wikimedia)
Як бій під Крутами згадують його учасники
Один з українських воїнів Никифор Авраменко, якому поталанило вижити, розповів, що його курінь відступив після бою і виїхав під прикриттям "бронепотяга".
Втрати їхнього особового складу склали близько 30 загиблих і ще до 60 поранених.
Попри це, як зазначає Никифор, втрати російських більшовиків були в рази більші, оскільки саме ворог проводив наступ.
Ще один герой Левко Лукасевич згадує, що під кінець бою у курсантів залишалось всього по кілька куль.
"Це був дуже тяжкий відступ. Ми, вояки, зрозуміли, що частково оточені. Набоїв ставало щораз менше. Багатьом стрільцям рушниці від перегріття затялись і перестали стріляти. Вони, як і менш досвідчені стрільці, віддавали набої кращим стрільцям, а самі вдягали на рушницю багнет, як єдину останню зброю, і понуро відступали під кулями наступаючого зі всіх сторін ворога, — розповідає український воїн.
Могила вояків-крутян Володимира Наумовича та Володимира Шульгина у Києві
