Відносини між Лондоном і Москвою досягли нового піку напруженості у серпні через підтримку Сполученим Королівством України. Успіх українських далекобійних ударів по об’єктах глибоко в російській території за допомогою безпілотників британського виробництва, а також зобов’язання Великої Британії надати креслення для виробництва далекобійних ракет, призвели до звинувачень Кремля на адресу Сполученого Королівства в навмисному розпалюванні конфлікту.
Посольство звинуватило британський уряд у “прагненні стримати Росію та завдати їй максимальної шкоди через посередників”. Речник Кремля Дмитро Пєсков, тим часом, охарактеризував Британію як “методично і регулярно” розпалюючу війну і “затіваючу схеми” для саботажу миру. Речниця МЗС Марія Захарова попередила, що британські військові об’єкти тепер можуть бути атаковані через українські удари із застосуванням британської зброї.
Польща в такий спосіб займала позицію, яка дивовижно схожа на ту, що сьогодні відводиться Україні в російській риториці. Радянські чиновники ледве могли уявити, що Польща діє повністю самостійно. З початку 1920-х років радянська військова розвідка та служби безпеки повідомляли, що Британія активно організовує антирадянський блок, до якого входила Польща та інші прикордонні країни, які могли бути втягнуті у війну проти молодого Радянського Союзу.
Доповіді впливових діячів, таких як радянський представник у Варшаві Петро Войков та радянський дипломат Максим Літвінов — які, можливо, мали доступ до кращої інформації та суперечили цій розповіді — важко було почути. Коли Літвінов скаржився на радянську тенденцію бачити “зловмисну руку британського уряду всюди”, Сталін не погодився. Він наполягав, що існує міжнародна змова проти Радянського Союзу, яка зробить ще одну війну неминучою.
“Рука Англії”
Радянський комісар закордонних справ Георгій Чичерін чітко узагальнив це розуміння британської могутності. У 1928 році, під час розмови з королем Афганістану, він стверджував, що Британія “завжди прагне підштовхнути інших, а не себе, до військових дій проти нас”. Цей образ Британії зберігався до початку 1930-х років, доки підйом нацистської Німеччини не переорієнтував радянські уявлення про головну військову загрозу.
Звичний погляд на британську могутність
Сьогодні ситуація зовсім інша. Радянське керівництво сильно перебільшило небезпеку, з якою воно зіткнулося у 1920-х роках. Ні Велика Британія, ні Польща не готували антирадянську війну, яку все частіше прогнозував Сталін. Натомість Велика Британія не тільки надає значну військову та політичну підтримку країні, що воює з Росією, але й відіграє помітну роль у координації зусиль інших країн у цьому напрямку.
- Росія
- Україна
- Британська історія
- Російська історія
- Вторгнення в Україну 2022