Дилема середньої держави: чи зможе Індія змінити зовнішню політику відповідно до сучасної глобальної турбулентності?
Прем’єр-міністр Канади Марк Карні кинув бойовий клич, закликавши до глобальної боротьби з деглобалізацією. В історичній промові на щорічному засіданні Всесвітнього економічного форуму в Давосі він закликав «середні держави» світу обрати новий підхід до ревізіоністських держав, до яких нині належать не лише Китай і Росія, а й США. На думку Карні, в епоху економічного націоналізму середні держави мають об’єднатися, щоб підтримати міжнародний порядок, заснований на правилах.
Чи зможе Індія, найбільша середня держава у світі, змінити свою зовнішню політику відповідно до цього вимоги моменту? Такий крок, звісно, пішов би країні на користь, оскільки її інтереси повністю збігаються з підходом, запропонованим Карні. Економічні успіхи Індії за останні тридцять років були досягнуті завдяки контактам зі світовою економікою: диво експортованих послуг спиралося на західні технології, фінансування та ринки.
Примхлива торговельна політика президента США Дональда Трампа націлена саме на ці торговельні зв’язки і завдала серйозного удару по Індії. Торговельна угода Індії та США, про яку нещодавно оголосив Трамп, імовірно, знизить американські мита на експортовані індійські товари з 50 відсотків (одна з найвищих ставок, запроваджених його адміністрацією) до 18 відсотків в обмін на згоду Індії припинити імпорт російської нафти та знизити торговельні бар’єри. Але багато питань залишаються без відповіді, а відсутність порядку, заснованого на правилах, означає, що торговельні протиріччя між двома країнами зберігатимуться.
У цій ситуації поглиблення зв’язків з іншими країнами ОЕСР, сукупний ВВП яких становить приблизно 38 трлн доларів, відкриває для Індії величезний потенціал. Вага Індії також допоможе стабілізувати міжнародний порядок. Логіка диктує, що саме тут Індії слід зосередити свої дипломатичні зусилля, налагоджуючи торговельні та технологічні зв’язки, які потрібні для стимулювання зростання економіки. Нові угоди про вільну торгівлю з Євросоюзом та Великою Британією стали кроками в цьому напрямку.
Але цей підхід не відповідає традиційним уявленням індійського зовнішньополітичного істеблішменту. Багато хто в Індії сприйняв заклик Карні як підтвердження традиційної для країни доктрини неприєднання. Низка коментаторів скористалися риторикою «середніх держав», щоб довести користь повернення до концепції першого прем’єр-міністра Індії Джавахарлала Неру, який вважав, що Індії слід триматися осторонь від глобальної політики, підносячись над суперництвом великих держав.
Звідки взялося це мислення? Воно пояснюється глибоко вкоріненими антиколоніальними та антизахідними настроями. Більше того, хоча десятиліттями заявляною позицією Індії було неприєднання, на практиці вона схилялася до СРСР. Стратегічна пам’ять у індійської держави довга: напад Китаю на Індію у 1962 році та допомога СРСР Індії у війні 1971 року з Пакистаном, який підтримувала Америка, в результаті якої з’явився незалежний Бангладеш, не є якимось історичним приміткою. Це, як і раніше, визначальні події для багатьох в індійському істеблішменті, який, до речі, давно схильний до економічного націоналізму: він завжди тактично готовий використовувати силу держави для «захисту» вітчизняних компаній і працівників.
Поведінка Трампа підтвердила думку скептиків, що Захід ненадійний, а «стратегічна автономія» – єдине надійне пристановище для Індії
Колишні прем’єр-міністри Атал Біхарі Ваджпаї та Манмохан Сінгх, а також колишні міністри закордонних справ Джасвант Сінгх та Яшвант Сінха багато років намагалися адаптувати індійський істеблішмент у сфері зовнішньої політики та безпеки до пострадянських реалій. Вони розуміли, що у XXI столітті природним партнером Індії є Захід. Але їхній вплив на домінуючі уявлення виявився обмеженим. Поведінка Трампа підтвердила думку скептиків, що Захід ненадійний, а «стратегічна автономія» – єдине надійне пристановище для Індії.
Щоб спрогнозувати майбутній напрямок зовнішньої політики Індії, нам слід розділити можливості держави у сфері зовнішньої політики на три типи. На найбазовішому рівні держава може прагнути до стратегічної автономії і не укладати жодних угод. Влада може займатися моралізаторством і виступати з натхненними промовами, при цьому уникаючи компромісів, необхідних для глибокої взаємодії з партнерами по альянсах. Це нагадує суддю, який читає всім нотації, але відмовляється приймати виконувані рішення.
Другий тип – транзакційна поведінка, як у Трампа, результатом якої є волатильні відносини «гаряче-холодно», що залежать від новин. Третій, найбільш просунутий тип робить акцент на формуванні альянсів, що спираються на цінності і вимагають довгострокових стратегічних зв’язків в економічній, оборонній та культурній сферах. У випадку такої просунутої зовнішньої політики уряди визнають необхідність корекції внутрішньої політики, щоб задовольнити інтереси партнерів, оскільки вигоди у сфері безпеки та економіки переважують втрату абсолютного суверенітету.
Влада країни має алергію на корекцію внутрішньої політики на догоду зовнішнім партнерам
Але створення альянсів потребує комплексних здібностей держави, щоб координувати роботу МЗС та всіх інших відомств. Легко займатися дипломатією «бойових вовків», але важко пояснювати необхідні компроміси аудиторії всередині країни. Після десятиліть неприєднання та стратегічної автономії зовнішня політика Індії коливається між першим і другим типами. Влада країни має алергію на корекцію внутрішньої політики на догоду зовнішнім партнерам. Крім того, це відповідає нестратегічному підходу, який загалом характерний для індійської держави. В результаті Індія часто опиняється в ізоляції, а коли її безпека під загрозою (наприклад, через вилазки Китаю на її північному прикордонні), їй доводиться боротися самотужки.
Потенціал держави змінюється не швидко. Хоча багато хто в міжнародній спільноті сподівається, що Індія приєднається до коаліції середніх держав, щоб компенсувати американський ізоляціонізм та китайський експансіонізм, така еволюція буде повільною – в кращому разі. Індійський уряд, найімовірніше, відреагує на нинішню глобальну турбулентність сумішшю з відстороненості та подальшої взаємодії з Росією.
(с) Project Syndicate 2026
За цим посиланням стаття відкриється без VPN
Sourse: www.ipg-journal.io