Законопроєкт № 15431 “Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин” не може бути підтриманий у чинній редакції. Природоохоронці наполягають, що ініціатори мають відкликати цей документ.
Всесвітній фонд природи WWF-Україна закликає відкликати законопроєкт № 15431 “Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин”, оскільки він містить численні природоохоронні, правові та концептуальні ризики. Експерти наголошують, що документ послаблює роль незалежної наукової оцінки та не гарантує відповідності природоохоронним зобов’язанням України та законодавству ЄС.
“Подальше оновлення українського законодавства у сфері мисливства має спиратися на наукові дані, пріоритет збереження дикої природи та відкритий діалог із усіма зацікавленими сторонами”, – зазначили в WWF-Україна.
Всесвітній фонд природи WWF-Україна проаналізував положення законопроєкту № 15431 від 20.07.2026 “Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин” з точки зору збереження біорізноманіття та виконання євроінтеграційних зобов’язань України.
Експерти погоджуються, що українське законодавство у сфері мисливського господарства потребує оновлення. Необхідно посилити державний контроль, запровадити дієві механізми боротьби з браконьєрством, забезпечити прозорий та науково обґрунтований облік диких тварин, незалежний моніторинг стану популяцій та наблизити національне законодавство до природоохоронного acquis ЄС.
Проте, на думку WWF-Україна, законопроєкт №15431 у нинішній редакції не лише не вирішує наявних проблем, а й створює нові ризики для охорони дикої природи та збереження біорізноманіття.
Фахівці WWF-Україна виявили такі системні ризики у законопроєкті:
- Недостатній захист рідкісних, зникаючих та міжнародно охоронюваних видів. Передбачається включення до переліку мисливських тварин видів, занесених до Червоної книги України.
- Ризик нівелювання “сезону тиші” та охорони тварин у періоди розмноження.
- Включення до переліку знарядь полювання негуманних, невибіркових і високотехнологічних засобів.
- Недостатнє залучення незалежних профільних наукових установ.
- Ризик конфлікту інтересів у системі планування обсягів добування мисливських тварин.
- Перекладання можливих наслідків неналежного ведення мисливського господарства на державний бюджет.
- Недостатні гарантії для територій природно-заповідного фонду, Смарагдової мережі та майбутньої мережі Natura 2000.
- Відсутність обґрунтування як комплексної гармонізації з природоохоронним законодавством Європейського Союзу.
- Містить недостатньо чіткі, суперечливі та юридично невизначені поняття, що може призвести до довільного тлумачення і зловживань.
Принциповою проблемою є підхід, за якого дику фауну розглядають передусім як ресурс для використання. Такий підхід не враховує цінності диких тварин як невід’ємної частини природних екосистем. Регулювання мисливства має ґрунтуватися не лише на господарських інтересах, а й на потребі збереження біорізноманіття, стійкості екосистем, міжнародних зобов’язаннях України та суспільних цінностях.
“Необхідність ставити збереження дикої природи в основу рішень у сфері мисливства є особливо актуальною сьогодні, коли українське довкілля зазнає значного тиску через війну, втрату й фрагментацію оселищ і вплив кліматичних змін. За таких умов розширення обсягів, строків або способів добування диких тварин є неприпустимим без належного наукового обґрунтування, актуальних даних про стан відповідних популяцій, оцінки можливого впливу такого добування на їх природоохоронний статус і стан екосистем, а також без відкритого суспільного діалогу”, – наголосили експерти.
Необхідні зміни у сфері мисливського господарства можуть бути реалізовані через комплексний перегляд чинного Закону України “Про мисливське господарство та полювання”. Цей процес має бути відкритим, передбачати залучення науковців, природоохоронних організацій, органів державної влади, громадськості та інших зацікавлених сторін, а також ґрунтуватися на наукових даних та пріоритеті збереження біорізноманіття і дикої природи.