Лайф-коуч Микола Олійник роз’яснив, чому індивідууми нерідко переходять у прийдешній рік з невирішеними емоційними дилемами та нерозв’язаними питаннями. І надав рекомендації, як це подолати.
Закінчення року часто розглядається як умовна межа, після якої все повинно “обнулитися”. Але дійсність інша: безліч людей вступають у прийдешній рік з тими самими відчуттями, горем і незакритими справами. Про те, через що так трапляється і що насправді допомагає відпустити пережите, розповів журналістці УНН коуч-психолог Микола Олійник.
Завершення року не гарантує автоматично внутрішнього “перезавантаження”. Психіка не орієнтується на дати і святкові символи, натомість для неї важливий чуттєвий досвід і те, чи був він пройдений до кінця.
Для психіки календар не є межею. Рік може завершитися формально, але якщо обставини не були емоційно пережиті та закінчені, вони залишаються з нами. Особливо це відноситься до втрат, розчарувань, нездійснених надій або ситуацій, де ми не поставили внутрішню фінальну крапку. Психіка не терпить незавершеності і раз у раз повертає нас туди, де є нерозв’язана історія
пояснює Микола Олійник
Щоб знизити внутрішню напруженість, не слід радикально перекроювати життя або ставити собі жорсткі вимоги. Значно результативніше дати собі простір для правдивого підведення підсумків, каже Микола Олійник.
“Найпростіше і водночас найрезультативніше – це усвідомлене підбиття підсумків без суджень. Не тільки “чого я досяг”, а й “що я пережив”. Варто письмово відповісти собі: “що було найскладнішим?”, “що я витримав?” і “за що можу себе поважати?”, “а що бажаю залишити у минулому?”. А другий крок, ритуал закінчення – лист (року або собі) надає психіці чіткий сигнал, що етап завершено”, – каже лайф-коуч
Втім, аналіз року легко може трансформуватися у самокритику, котра виснажує. Відмінність між цими станами відчувається у тому, що людина відчуває після такого “підбиття підсумків”.
Здорове підбиття підсумків дарує ясність і спокій. Самокритика ж, залишає провину та знецінення. Якщо після аналізу вам хочеться рухатися далі – це ознака здорового процесу. Якщо ж виникає внутрішній голос “я знову не зміг” , “я недостатньо”, – це вже внутрішній тиск, а не аналіз
підкреслює Микола Олійник.
Окремий виклик – почуття провини і розчарування, які люди часто переносять з собою у прийдешній рік. Втім, в подібних станах також, важливо розмежувати реальну відповідальність від того, що було поза нашим контролем.
“Перше – визнати, що відчуття є. Провина і розчарування не зникають від ігнорування. Друге – розділити відповідальність і контроль. Часто ми звинувачуємо себе за те, що було поза нашими можливостями: війна, кризи, втрати, обставини. Корисна практика — правдиво відповісти собі: “Що я реально міг/могла зробити в тих умовах?”
І дозволити собі прийняти: я зробив/ла максимум з того, що було можливим тоді, а не ідеально з погляду сьогодні”, – роз’яснює Микола Олійник.
Розпочинати прийдешній рік, лайф-коуч рекомендує не з ідеї “нового життя”, а з внутрішньої опори. Без жорстких обіцянок, і з дозволу бути живою людиною з хибами, змінами і власним темпом
Найкращий настрій для нового року – це гнучкість. Не “цього року я все зроблю правильно”, а “я дозволяю собі вчитись, помилятись і коригувати курс”. Важливо починати не тільки з цілей, а з внутрішніх опор: я з собою, я маю право на помилки, я не починаю з нуля. Саме такий стан дарує ясність, спокій і реальну енергію для змін
резюмує лайф-коуч.
Новий рік не повинен бути стартом з чистого аркуша. Іноді найкраще, що ми можемо зробити – продовжити рух, визнаючи свій досвід і дозволяючи собі рухатися далі без зайвого тиску.