Експерт Сергій Шабовта висловлює думку, що СБУ має здійснити розслідування стосовно діяльності колишнього заступника очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який узаконив папери російської компанії, що підпадає під санкції. Це могло принести росії мільйони доларів прибутку.
Вердикти службовців у галузі авіаційної безпеки під час війни повинні оцінюватись не тільки з точки зору формального виконання вимог, а й з огляду на реальні небезпеки для національної безпеки. Саме тому дії колишнього заступника глави Державіаслужби Ігоря Зелінського, який мав відношення до прийняття рішень, спираючись на документацію російської підсанкційної фірми, виданих після повномасштабного вторгнення, вимагають окремої та професійної перевірки Службою безпеки України. Таку думку в коментарі УНН висловив знавець з питань безпеки Сергій Шабовта.
В останні дні грудня віцепрем’єр Олексій Кулеба подав кандидатуру Ігоря Зелінського на посаду керівника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Цілком можливо, що таким чином він прагне обійти проведення відкритого конкурсу на цю посаду, оскільки прозорий відбір планують відновити до осені поточного року.
Чим відзначився Зелінський?
Ігоря Зелінського увільнили з посади заступника очільника Державіаслужби у лютому минулого року. Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаринку описують період роботи Зелінського на посаді заступника глави Державіаслужби (2020-2025 роки) як час системного та навмисного знищення транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилось лише два, і ті не мають льотної придатності.
Експерти зазначають, що саме згідно з ухвалами колишнього керівництва Державіаслужби (очільника регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці апарати були виключені з українського реєстру та фактично перейшли під управління росії. У цей час також були прийняті регуляторні вердикти, спрямовані на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що безсумнівно є підривом обороноздатності держави.
Крім того, ще з 1990-х років можна було використовувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової метушні з їх переоформлення між різними відомствами, зокрема Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обов’язки очільника Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно запевнив у відсутності перепон для використання транспортних літаків в інтересах України.
Втім, вже через пів року, у грудні, він змінив свою думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. У підсумку використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. Окрім цього, це рішення спричинило простій бортів та додаткові витрати з бюджету на їхнє утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Слід зауважити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.
Попри це Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на основі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично таким чином він легалізував застосування документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
До того ж Зелінський знехтував тим фактом, що в Україні існує сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин проти держави
За словами Шабовти, механізм застосування санкцій у багатьох випадках був юридично вразливим, проте після їх введення держава все ж таки зобов’язана забезпечити суворий контроль за їх дотриманням. Адже за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується структур та підприємств, пов’язаних із оборонно-промисловим комплексом держави-агресора, передбачена кримінальна відповідальність.
Експерт наголошує, що у разі можливих рішень або дій, які створювали умови для співпраці з підсанкційними суб’єктами або легалізації їхніх документів, мова може йти не про службову недбалість, а про злочин проти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже жорсткі та грубі порушення (прийняття рішень на основі документів підсанкційної російської компанії, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, оскільки вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що насамперед, я переконаний в цьому, це функція Служби безпеки України. Бо те, що стосується зовнішніх відносин, для цього є контррозвідка, для цього є інші відділи… Відповідь одна тільки – це злочин проти держави Україна, якщо такі факти є. Ну, а тут мають допомагати ще й журналісти – давати розголос таким ситуаціям”, – зазначив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зауважив, що РНБО не має контрольних функцій, оскільки її завдання – це збір матеріалів та формування пропозицій щодо санкцій, але не нагляд за їх виконанням. Саме тому питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови, що рішення ухвалювалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Тож у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним і необхідним кроком виглядає комплексна їх перевірка з боку Служби безпеки України. Адже йдеться не лише про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони завдати шкоди державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння росії.