19 січня 2027 року виповнюється 10 років з моменту заснування Національної телерадіокомпанії України – єдиного провайдера суспільних медіа в Україні. За цей час відбулася глибока трансформація неефективного та морально застарілого державного мовлення на сучасну мультимедійну корпорацію, яка з усіх куточків України і для усіх куточків України постачає контент 24/7.
Суспільне мовлення забезпечує новинами як через традиційні лінійні медіа, особливо в умовах, де зникає інтернет та падають КАБи, так і комунікує зі споживачами на основних соціальних платформах. Сюжети Суспільного можна побачити в Threads, YouTube і YouTube Shorts, а контент проєкту “Бробакс” заповнює затребувану нішу дитячого контенту.
Фільми, такі як “9:20 Є конституція”, “Природний кордон”, “Колапс: як українці зруйнували імперію зла”, фіксують важливі події новітньої історії України та її боротьбу за незалежність. Відео з “Суспільне Медіатеки” регулярно стають вірусними у соцмережах.
Трансформація Суспільного відбувається паралельно з глибинними змінами в самій Державі. Центральна та Східна Європа, створюючи суспільні мовники на базі колишніх державних, не має прецедентів створення такого мовника під час війни та його розвитку в умовах повномасштабної агресії. Український кейс є унікальним, адже країна стартувала не з реформ, а з глибокої та штучної прив’язаності до Росії.
За свою десятирічну історію Суспільне мовлення успішно пройшло обрання трьох складів наглядової ради та правління, що забезпечує інституційну сталість і незалежність цієї важливої для української демократії інституції. Були проведені внутрішні реформи, оптимізація ресурсів та започатковано масштабне оцифрування архівів. Водночас, з моменту заснування НСТУ залишається невирішеною проблема забезпечення його інституційної незалежності. Рекомендації Ради Європи, Європейський акт про свободу медіа та звіти Європейської комісії послідовно наголошують на тому, що фінансова незалежність Суспільного є частиною його загальної незалежності. Проте, за 10 років держава не змогла виконати свої мінімальні зобов’язання, а значна частина трансформацій була профінансована міжнародними партнерами.
Війна поставила виклики не лише перед сферою культури, а й перед профільним міністерством, адже пріоритетні видатки спрямовуються на оборону. У цій ситуації виникає дилема щодо розподілу кожної гривні. Водночас, війна – це не лише боротьба на фронті. Війна в інформаційному та когнітивному просторі є не менш страшною і смертоносною, ніж дрони та КАБи. Агресор, не досягаючи значних успіхів на полі бою, системно і прицільно використовує методи впливу для підриву зовнішньої підтримки України та розколу суспільної єдності. Найбільш вразливими жертвами стають діти та підлітки, які мають будувати країну після війни. Росія усіляко намагається утримати молодь у власному культурному коді, нормалізуючи історичних катів у мультфільмах або заманюючи вірусними треками, послаблюючи тим самим майбутній спротив.
Виробництво національного, україномовного контенту має бути пріоритетом, поряд із виробництвом зброї. В цьому зацікавлена насамперед сама Україна, тоді як світ зацікавлений у безпеці та добробуті України. Україна також має бути зацікавлена у проходженні ключових пунктів євроінтеграції, одним з яких є забезпечення фінансової та інституційної незалежності Суспільного мовника.
Закон передбачає, що НСТУ має отримати 0,2% від загального обсягу видатків бюджету за попередній рік. Однак, розуміючи ключову статтю бюджету – оборону країни, громадські організації закликають профінансувати НСТУ у 2027 році в обсязі, що відповідає 0,2% від видатків бюджету (без урахування сектору безпеки і оборони), тобто 3,8 млрд грн. Ця сума дозволить не лише підтримувати діяльність, а й більше інвестувати у виробництво національного контенту як самим Суспільним, так і незалежними виробниками за стандартами Суспільного.
Належне фінансування Суспільного мовника, медійної та культурної сфери є довгостроковою інвестицією, яка, серед іншого, допоможе долати наслідки війни в майбутньому.
Заяву підписали:
- Центр демократії та верховенства права
- ГО “Інститут масової інформації”
- ГО “Жінки в медіа”
- ГО “Український інститут медіа та комунікації”
- ГО “Платформа прав людини”
- ГО “ДІІ – Україна”
- Фундація Суспільність
- ГО “Лабораторія цифрової безпеки”
- Інститут демократії імені Пилипа Орлика
- ГО “Детектор медіа”
- Громадянська мережа ОПОРА
- Фундація Пилипа Орлика
- Центр досліджень визвольного руху
- Центр аналізу інформації “Лакмус”
- Мережа захисту національних інтересів “АНТС”