Церковне свято на честь перенесення нерукотворного образу Христа з Едеси до Константинополя має народну назву Третій Спас. Воно припадає на 16 серпня, одразу після Успіння Богородиці за новоюліанським календарем.
— Звідси й ще одна назва — Післясвято (бо цей Спас не мав такого великого значення, як Другий), або Післяуспіння, — зазначає етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів) Олена Громова. — Ці назви більше вживані в нашій культурі. Називали ще Горіховим (починали заготовляти достиглу ліщину), Холодним — тому що стає помітно прохолодніше. За традицією пекли хліб з нового борошна, то звідси Спас Хлібний. На Третій Спас у багатьох регіонах проводили ярмарки, де торгували домашніми товарами й виробами ремісників, в тому числі полотном (звідси, може, й походить народна назва — Полотняний Спас). На Післяуспіння освячували не тільки хліб, випічку, колоски, а й полотно (або вироби з полотна).
Історія свята
За переказами, якщо звертатись до релігійної історії свята, після Хрещення в Йордані слава про дива Ісуса дійшла до Месопотамії. Хворий король Абгар послав до Христа свого художника з проханням, щоб Ісус прийшов до Едеси та вилікував його. А майстер намагався хоча б намалювати Христа, але Його обличчя так сяяло, що праця митця була марною. Тоді Ісус притулив полотно до обличчя, і там залишилось Його зображення. Цей образ художник довіз до хворого короля, і той одужав.
За легендою, коли Ісус умився та витер обличчя рушником, то там відбився Його образ — вийшла ікона Нерукотворна, бо не була написана (звідси і ще одна назва свята — Нерукотворний Спас, або Спас на полотні). Згодом цей образ Господа розмістили на воротах Едеси (у 944 році, відтоді там діялися дива), а за імператора Костянтина перенесли з Едеси до Царгорода. Саме ця подія і стала для вірян відправною при виникненні свята.
Спас Нерукотворний. Образ з храму Сан-Сільвестро-ін-Капіте в Римі
Що робили у свято
Протягом літа люди невтомно працювали на врожай, від якого залежало їхнє подальше життя та добробут. Саме активно завершували збір врожаю, робили зимові припаси, заповнювали погреби, комори, клуні.
На свято йшли до церкви, та потім ставали до роботи в саду чи городі — кожен день був на вагу золота. Після церкви зазвичай не бралися за важку працю, але виконували хатню роботу, поралися на городі, у садку, робили борошно на хліб. Користуючись погодою, треба було робити заготовки, тому праця на свято не вважалася гріхом. В народі так і вважали: «Бог простить». І казали: «Третій Спас запитає у вас: чи жнивували, чи в холодку пролежали».
Святкування Третього Спасу не супроводжувалось особливими обрядами. Як на Яблучний Спас, на Першу Пречисту, так і на Третій Спас теж випікали хліб із зерна нового врожаю, несли освячувати, а потім ним пригощалися всі члени родини і ще віддавали нужденним (інакше родині не мати достатку й здоров’я). На Післяуспіння освячували не тільки хліб, випічку, колосся, різні плоди, а й полотно (або вироби з полотна). В народі вірили, що освячена в цей день полотняна сорочка здатна подарувати людині здоров’я, освятить її благодаттю, принесе в родину щастя. В цей день робили віники з ліщини (для лазні), готували настоянку з горіха (вважали, що засіб допомагає при хворобах суглобів). А дівчата на горіхах ворожили на майбутнє: якщо перший плід смачний, то попереду велике кохання, як гіркий — то розчарування. Якщо недозрілий горіх — це на очікувану звістку, а зіпсований — то до негараздів.
На західній Україні на Успіння та на Третій Спас випікали різноманітні пляцки, які складали з коржів, змащених кремом, повидлом, з додаванням горіхів, маку, яблук.
Плоди, зірвані та заготовлені в цей час, вважалися придатними для зберігання. Зірвані яблука, наприклад, могли долежати до зимових свят: на Різдво ними пригощали дітей, а коли колядників частували фруктами й горішками, вони у відповідь згадували Спас: «Спасибі рукам працьовитим, що вміли ростити, спасибі Пречистій силі, що в мішок натрусила, і тобі, Спас, що зберіг для нас».
На Післяуспіння освячували не тільки хліб, випічку, колоски, а й полотно
Прикмети свята
Наприкінці літа вже лелеки ставили пташенят на крило і проводили для них навчання перед важкими перельотами в теплі краї. В народі казали, що дрібні пташки тримаються лелек — вони вказують їм шлях. Люди шанували птахів і в давнину при прощанні з ними чоловіки навіть знімали капелюхи, вклонялися й бажали легкого вирію та швидкого повернення.
В народі на Спаса зародилося багато прикмет. Так, якщо люди бачили в небі журавлиний ключ, то це означало, що осінь буде недовгою. Казали: «Успіння пройшло, сонце на осінь пішло». Як вода у водоймах спокійна, то осінь тепла, а зима без хуртовин. Якщо журавлі до Третього Спасу відлетять, то на Покрову (1 жовтня) можливий приморозок. Гарний врожай горіхів — багато хліба в наступному році. На Третій Спас гарна погода — зима коротка, а весна — рання.
На Третій Спас заборонено лінуватися та ледарювати, лаятись, бажати комусь зла, люди намагалися не відмовляти в посильній допомозі, не забувати про немічних і нужденних, також пробачали образи. На свято не ходять до лісу без оберега, щоб нечисть не причепилася і не завела в хащі.
З трьома Спасами пов’язані такі приказки: «Прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Перша Пречиста — забере їх нечиста», «Прийшов Спас — бери рукавиці про запас», «Спас — усьому час», «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло», «Третій Спас хліба припас», «Третій Спас на полотні, а хлібець на току», «Післяуспіння прийшло — сонце на осінь пішло».
Раніше «ФАКТИ» розповідали про Маковій у народних традиціях. Чому так назвали свято, з яких рослин в’язали «маковійську квітку» та для чого святили джерела води.