Оглядач Sport.ua аналізує тренерський шлях нового наставника нашої збірної
Сталося те, що й мало статися: Федерація хокею України оголосила, що Дмитра Христича на посаді наставника національної збірної замінить колишній наставник молодіжної й юнацької збірних, 44-річний фахівець Олександр Бобкін. ФХУ, з одного боку, проявила послідовність і довірила команду тому, хто знаходиться в системі давно, а з іншого – пішла шляхом найменшого опору. Тож тепер, коли Бобкін призначений офіційно, є сенс згадати його тренерську і хокейну загалом кар’єру детальніше.
Бобкін є вихованцем київського «Сокола», правда, перед тим, як стати улюбленцем фанатів найпопулярнішої хокейної команди України, він закріпився і тривалий час виступав у системі російського хокею – почав з молодіжної команди ярославльського «Торпедо», грав в елітному дивізіоні за «Нєфтєхімік» із Нижньокамська та за «Сібір» із Новосибірська, виступав у другому ешелоні за «Нафтовиків» із Альметьєвська та, прости Господи, Леніногорська.
<img src="https://pic.sport.ua/images/media/orig/5e/225148.jpg" alt="" height="374" width="680"
Вихованці “Сокола” 1982 року народження. Олександр Бобкін – другий зліва у середньому ряду
І лише потім, у 2005-му, 23-річний Бобкін повернувся в Україну, чотири роки виступав за рідний «Сокіл». Загалом Олександр став шестиразовим чемпіоном країни в складі «Сокола», «Донбаса» і АТЕКа. З 2005-го він виступав за національну збірну України, провів п’ять матчів, відзначившись голом і результативною передачею на двох чемпіонатах світу в топ-дивізіоні.
Також Бобкін встиг пограти за білоруські клуби і казахстанський «Ертіс». У сукупності маємо пристойну кар’єру для нехай і не найвидатнішого, але хорошого рівня українського гравця. Кар’єру, в якій не бракувало красивих шайб і асистів, але головним гайлайтом якої залишиться епізод з чемпіонату світу-2006. Бобкін почав ламати москалів, ще коли то не було мейнстрімом. У матчі проти збірної рф він коліном у коліно зустрів на протиході Алєксандра Харітонова. Розрив хрестоподібних зв’язок вивів 30-річного нападника, який перед тим взимку став членом путінської «Єдіной росії», з ладу на понад півроку. Тренер кацапів Крікунов, за клубну команду якого московське «Динамо» виступав Харітонов тоді сказав: «Хлопець з обличчям, яке насилу поміщається в шолом, зламав одного з найкращих наших нападників».
<img src="https://pic.sport.ua/images/media/orig/62/225149.gif" alt="" height="390" width="520"
Гравецька кар’єра Бобкіна завершилася в 2015-му і перед тим, як стати тренером, він встиг спробувати себе в ролі таксиста. То поки восени того ж року його не запросив до себе на роль асистента в білоцерківському «Білому Барсі» Костянтин Буценко. Робота цього тренерського дуету, який вирізнявся виключною емоційністю, була надзвичайно результативною, адже молодіжні команди «Білого Барса» неодноразово вигравали чемпіонати України. З-під їх крила вийшло чимало сильних хокеїстів, які, як, скажімо, Олексій Дахновський, Артем Гребеник, Денис Бородай нині виступають у складі національної збірної України.
Наприкінці другого-початку третього десятиліття 2000-х «Білий Барс», який Буценко влучно назвав «центром з виробництва і реабілітації українських хокеїстів» залишався єдиною командою, вкомплектованою виключно українськими гравцями, більшість з яких – молодь. Звісно, конкурувати з суперниками, по півскладу яких становили москалі і білоруси, «барсам» було складно. Втім, «Білий Барс» мав свій почерк, вирізнявся виключною бойовитістю і непоступливістю, чим здобув симпатії багатьох нейтральних вболівальників.
Зрештою, діяльність тренерів команди з Білої Церкви не залишилася непоміченою: у 2020-му нове керівництво ФХУ на чолі з Георгієм Зубком довірило дуету Буценко-Бобкін молодіжну (U20) і юнацьку (U18) збірні водночас. Правда, попрацювати на цій посаді разом Костянтин Леонідович і Олександр Васильович по суті не встигли. Спершу була тривала ковідна пауза, а потім – конфлікт між Зубком і власником клубу «Донбас» Колесніковим, після якого наш хокей розділився навпіл. Частина клубів залишилися в офіційному чемпіонаті під егідою ФХУ, а інша долучилася до сепаратистського проекту Колеснікова з назвою «Українська хокейна суперліга».
<img src="https://pic.sport.ua/images/media/orig/f9/225150.jpg" alt="" height="517" width="680"
Фото Івана Вербицького. Костянтин Буценко і Олександр Бобкін
«Білий Барс» опинився між молотом і ковадлом: Буценко вирішив зайняти сторону Колеснікова, Бобкін натомість схилився до ФХУ. Гравці команди теж поділилися навпіл – хтось залишився з Буценком, який продовжив очолювати «Білий Барс» у так званій суперлізі, хтось із Бобкіним виступав під штандартами Броварського спортивно-фахового коледжу (БСФК) в офіційному чемпіонаті. Зрозуміло, що Буценко за підсумками цієї історії посади в збірних втратив, а ось Бобкіну Зубко довірив водночас обидві команди – молодіжну і юнацьку.
Власне, з цієї миті й розпочався зірковий шлях тренера Бобкіна. Взявши собі в помічники надзвичайно фахового асистента Руслана Борисенка, Олександр Васильович сходу, навесні 2022-го повернув юнацьку збірну в дивізіон 1А. Не без долі випадку, звичайно, адже посісти прохідного першого місця українцям у дивізіоні 1В не вдалося – в фінальному матчі вони поступилися угорцям. Однак наша команда підвищилася завдяки тому, що були усунені з офіційних змагань москалі і команда колгоспу імені лукашенки.
Попри очікування недоброзичливців, Україна U18 під керівництвом дуету Бобкін-Борисенко не просто не загубилася в другому ешелоні чемпіонату світу, а, зберігши там прописку в 2023-му, два наступних роки реально боролася за підвищення в класі, обидва рази зупинившись у кроці від першого місця. І то під акомпанемент критики заздрісників, які досі сміють називати ігровий стиль Бобкіна примітивним.
Теж у дивізіон 1А піднялася, вже встигла там виступити і зберегти прописку на наступний сезон і молодіжна збірна. Правда, з нею все було не настільки гладко. В 2022-му доволі пристойно вкомплектована команда посіла на ЧС в дивізіоні 1В лише третє місце. Цей результат уже нове керівництво ФХУ на чолі з Сергієм Мазуром визнало невдалим і призначило новим наставником збірної U20 Андрія Срюбка. Бобкін у тренерському штабі залишився в статусі асистента. Асистента, який у 2024-му мав з огляду на знання потенціалу гравців максимальний вплив на формування команди. Але після того, як українці в 2023-му програли фінал за вихід в 1А словенцям, Срюбко під час підготовки і самого ЧС вплив Бобкіна на команду мінімізував. Олександр Васильович міг вносити корективи перед іграми чи в їх ході лише з дозволу Андрія Васильовича. Стосунки між тренерами були натягнутими, але при цьому команда з завданням впоралася і впевнено виграла ЧС-2025 в дивізіоні 1А. На першому після підвищення турнірі ситуація суттєво не змінилася.
<img src="https://pic.sport.ua/images/media/orig/f8/225147.jpg" alt="" height="731" width="680"
Фото Івана Вербицького. Андрій Срюбко і Олександр Бобкін
Паралельно зі збірними Бобкін був постійно задіяний в клубному хокеї. Після експериментального проекту з назвою БСФК у сезоні-2022/23 Олександр Васильович разом із Борисенком очолив херсонський «Дніпро» і зібрав у команді в основному тих хокеїстів, які виступали в нього в молодіжних збірних чи розпочинали шлях у хокеї в «Білому Барсі». Досвідчених гравців біло обмаль – голкіпер Едуард Захарченко, нападник Микола Дворник, а також сервісмен Данило Гриценко, який епізодично теж згадував, що колись був хокеїстом. І ось у цьому складі «щуки», демонструючи пристойну гру, дійшли до півфіналу плей-оф, де поступилися майбутнім чемпіонам «Соколу».
Сезон-2023/24 Бобкін з Борисенком разом із більшістю гравців «Дніпра» розпочали вже в Одесі, під штандартами новоствореного клубу «Шторм». Розпочали блискуче – з перемоги в Кубку України. В національній першості команда, яку підсилили досвідчені Валентин Алексюк, Владислав Куцевич та група молодих хокеїстів, теж тривалий час лідирувала, але до плей-оф почала здавати. Причиною такого явища поміж інших труднощів, про які сам Бобкін говорив в інтерв’ю Sport.ua, було рішення розпрощатися з голкіпером Едуардом Захарченком, котрий після переходу в «Кременчук» став головним героєм сезону. Бобкін не зміг знайти компромісу з досвідченим голкіпером і в перспективі це мало згубні наслідки. «Кременчук» з Захарченком у складі став чемпіоном, тоді як «Шторм» програв півфінальну серію «Київ Кепіталз» «в суху» – 0:4. Після цієї невдачі Бобкін проявив непритаманну для нашого спорту загалом і хокею зокрема рису – визнав, що не впорався з завданням і пішов у відставку.
Оскільки варіантів з працевлаштуванням в клубному українському хокеї небагато, Бобкін вирішив вдатися до радикального кроку – прийняв пропозицію очолити клуб юнацької Екстраліги Словаччини «Ґладіаторс Трнава». Про ефективність роботи Олександра Васильовича там говорити складно, оскільки команда як була одним з аутсайдерів, так ним, зберігши прописку в Екстралізі лише через перехідні матчі, й залишилася.
Тепер на Бобкіна, асистентом якого в національній збірній буде, звісно ж, Борисенко, очікує новий виклик. Виклик найскладніший, адже національна команда України йому дісталася на гребені успіху. Команда під керівництвом Дмитра Христича і Олега Шафаренка за три роки пройшла шлях з дивізіону 1В в еліту, а отже логіка зміни тренерського штабу відсутня абсолютно. Зрештою, це питання не до Бобкіна, а до нинішнього керівництва ФХУ, а ще, за інформацією Sport.ua, до куратора національних збірних, скаута клубу НХЛ «Веґас Ґолден Найтс» Олександра Годинюка. На попередній тренерський штаб він не мав великого впливу найперше тому, бо ворогує з Христичем на особистому підґрунті. Годинюк зацікавлений, щоб у національній команді загравалася максимальна кількість молодих гравців, яких він згодом збирається прилаштовувати за океаном. Представники тренерського штабу Христича чи сам Христич начебто сприйняли такий варіант в штики і відповіли відмовою в грубій формі.
Бобкін, якого Годинюк давно підтримує і на роботу якого в збірних досі впливав (корективами в тренувальному процесі, тактиці, кадрових рішеннях тощо) виглядає на цьому тлі ідеальною кандидатурою. Показово, що Годинюк брав безпосередню участь у недавньому тренувальному зборі юнацької збірної, який під керівництвом Руслана Борисенка проводився у Києві.
Зрештою, зрозуміло, що діяльність Бобкіна на чолі головної команди країни на найближчому чемпіонаті світу буде розглядатися крізь призму порівнянь з роботою попереднього штабу. Панькатися з Олександром Васильовичем, який за час тренерської діяльності нажив собі чимало недругів, ніхто точно не буде. Для Бобкіна це буде виклик, який або остаточно закріпить його авторитет на міжнародній арені, або зруйнує його остаточно.
<img src="https://pic.sport.ua/images/news/0/22/84/orig_896992.jpg" width="660" height="440" alt="Олександр Бобкін. Портрет тренера, який поведе Україну в хокейну еліту"