Олексій Сливченко – про угоду, якою «Шахтар» здивував в Україні багатьох
Цього літа чемпіон України «Шахтар» досить активно поводиться на ринку щодо вхідних трансферів. «Гірники» вже встигли підписати молодих бразильців Бруніньо та Раяна Роберту, венесуельця Глейкера Мендосу та українця Олександра Караваєва. Усі вони пройшли із донецькою командою збори та поступово адаптуються до вимог тренерського штабу Арди Турана. Також буквально днями «Шахтар» оформив оренду 19-річного Габріела Карвальо із саудівської «Аль-Кадсії». Цього футболіста український клуб узяв в оренду на рік із можливістю викупу.
А ось в плані вихідних трансферів ситуація для «Шахтаря» донедавна складалася досить дивно – жодних гучних продажів, незважаючи на успіх у чемпіонаті та якісні виступи у минулому розіграші Ліги конференцій. Ситуація змінилася буквально за пару тижнів до закриття трансферного вікна – коли в пресі з’явилася інформація про ймовірний від’їзд атакувального півзахисника Артема Бондаренка до «Аль-Ахлі», на місце якого, по суті, і був оперативно підписаний Габріел Карвальо.
Відхід Бондаренка із «Шахтаря», кажучи відверто, залишив змішані враження. З одного боку, угода вийшла дуже дивною. І тут є одразу декілька пояснень. По-перше, варіант із Саудівською Аравією не бачився найбільш логічним та реалістичним. У цій країні українські футболісти поки що гості досить рідкісні, а із польових гравців у тамтешній Про-лізі й досі взагалі не грав ніхто (були лишень воротарі Максим Коваль та Георгій Бущан). Після численних чуток, в тому числі минулого літа та навесні, щодо інтересу до Бондаренка з боку «Трабзонспора», нинішній від’їзд Артема до Саудівської Аравії відверто здивував.
Друге, чим «Шахтар» здивував із відходом Бондаренка – це ситуація, що склалася довкола угоди. В ЗМІ надходила настільки суперечлива інформація від різноманітних інсайдерів, що визначити, де була правда, а де домисли, не володіючи усіма деталями переговорного процесу, для чого потрібно було знаходитися всередині нього, просто неможливо. Судіть самі: спочатку повідомлялося, що за трансфер Бондаренка «Аль-Ахлі» заплатить 19 мільйонів євро. Це викликало хвилю обурень серед фанатів саудівського клубу, які заговорили навіть про можливе скасування угоди. При цьому, самого Артема вболівальники «Аль-Ахлі» через соцмережі відкрито закликали відмовитися від переходу до їхнього клубу, оскільки йому не будуть раді через такі умови (писали, що саудівський клуб заплатить за угоду із власного бюджету, а не за рахунок державних грошей, як це часто буває у грандів тамтешньої Про-ліги). Потім у справу включився іменитий інсайдер Фабріціо Романо. Він повідомив, що за трансфер Бондаренка «Аль-Ахлі» заплатить 18 мільйонів, а ще 1 мільйон буде обумовлений у вигляді бонусів. Але незабаром італієць видалив свій пост, оскільки йому нібито зателефонував спортивний директор саудівського клубу й вимагав це зробити. Незабаром вже «Аль-Ахлі» офіційно повідомив про перехід Бондаренка, а потім також видалив цю новину із власного ресурсу…
Виникли в «Аль-Ахлі» й проблеми із іншим футболістом – 24-річний атакувальний півзахисник Ензо Мійо раптово відмовився залишати клуб, який на його місце (слот для легіонера) і збирався підписати Бондаренка. Дійшло до того, що дружина француза вийшла у соцмережі й почала провокувати фанатів «Аль-Ахлі» проти трансферу українця. Однак в результаті саудівський клуб все одно здійснив угоду щодо Бондаренка, а самого Мійо має намір відпустити у інший клуб – зокрема, на француза нібито претендують топ-представники турецької Суперліги.
Зрештою, у п’ятницю «Шахтар» відрапортував про перехід Бондаренка до «Аль-Ахлі», але здивував тим, що мова йде не про продаж хавбека, а про його оренду на рік із опцією викупу. Щоправда, саудівський клуб у своєму комюніке інтерпретував цю саму інформацію дещо інакше. «Аль-Ахлі» зазначив, що Бондаренко переходить із контрактом до 2029 року, спочатку на правах річної оренди, після чого саудити реалізують обов’язковий викуп хавбека. Іншими словами, угода схожа на те саме, про що рік тому «Шахтар» домовлявся із «Бенфікою» в аспекті переходу Судакова. Очевидно, таким чином в «Аль-Ахлі» вирішили уникнути суспільного резонансу, аби мати можливість завершити перехід українця, який був дуже потрібен клубу.
Чому інтерес до Бондаренка в «Аль-Ахлі» був настільки серйозним? Тут все і очевидно, і не дуже. З очевидного – головним тренером саудитів з літа нинішнього року є боснієць Маріно Пушич, в якого Бондаренко раніше відігравав важливу роль у «Шахтарі». Наставник «Аль-Ахлі» персонально просив у керівництва клубу підписати Бондаренка, тож спортивний директор Руй Педру Браз робив усе, аби задовольнити побажання Пушича.
Але в мережі є й дещо інше пояснення участі Руй Педру Браза в угоді. Після того, як у ЗМІ, зокрема й завдяки «зусиллям» Фабріціо Романо, з’явилася інформація про перехід Бондаренка за 18+1 мільйонів євро в «Аль-Ахлі», причому за власні гроші клубу, фанати саудитів вибухнули, і португальський функціонер був змушений екстрено втручатися у ситуацію. Він дзвонив Романо, а також нібито змусив прес-службу «Аль-Ахлі» видалити інформацію стосовно переходу Бондаренка. Також Браз наполягав на відході з клубу Мійо, що викликало в деяких колах непорозуміння, оскільки француза купували лишень рік тому – зі «Штутгарта» за 30 мільйонів євро та на зарплату у 13 мільйонів євро, – а тому прощатися з ним вже зараз заради переходу менш високовартісного українця Бондаренка бачилося чимось дивним.
Фанати «Аль-Ахлі» почали звинувачувати Браза ледве не у чомусь на кшталт кумівства, оскільки спортивний директор клубу намагався усіляко потурати побажанням Пушича та йти на придбання гравців середнього рівня замість зірок першої величини. Крім того, згадали Руй Педру і його колишню роботу – до жовтня минулого року той був спортивним директором «Бенфіки», й здійснював уже згадуваний перехід Судакова з того самого «Шахтаря». В кулуарах португальця навіть запідозрили в особистому ґешефті від таких угод із «гірниками», але ця інформація не отримала жодного підтвердження.
Як би там не було, а проблеми «Аль-Ахлі» набагато цікавіші саме фанатам цієї команди, а українським вболівальникам та шанувальникам «Шахтаря» про них може бути просто цікаво знати для загального розуміння ситуації. Але що дав трансфер Бондаренка самим «гірникам»?
Насамперед, потрібно розуміти, що донецький клуб все ж таки погодив формулу повноцінного відходу Бондаренка. Не зараз, то через рік, як це було із Судаковим. І нехай суму викупу поки не розкривають, проте зрозуміло, що як мінімум близько 10 мільйонів євро, а то й значно більше, на Артемові «помаранчево-чорні» зароблять. І це блискуче менеджерське рішення, без будь-яких перебільшень.
Артем Бондаренко був основним у «Шахтарі», починаючи із сезону-2022/23. Початок повномасштабної фази російсько-української війни змусив «гірників» на певний час відмовитися від бразильського вектора, але незабаром донецький клуб до нього повернувся й почав підписувати вкрай молодих та дуже недешевих новачків із цієї південноамериканської країни. На цьому тлі стало зрозуміло, що ігрова практика українців в атаці «Шахтаря» буде обмежена, оскільки «Шахтарю» важливо награвати та тримати на видноті саме своїх легіонерів, за яких були заплачені серйозні кошти.
Крім того, Артем Бондаренко ніколи не вирізнявся відмінною фізикою, щоб бути надзвичайно корисним саме у матчах із високоінтенсивним футболом. Наприклад, у Лізі чемпіонів хавбек зіграв 20 матчів, але не відзначився жодною результативною дією, при тому, що в УПЛ на його рахунку було 30 голів та 26 асистів у 116 іграх за «Шахтар». Проста арифметика каже, що якщо в національному чемпіонаті в середньому за одну гру Бондаренко був здатний приносити по 0,48 результативних дій, то в Лізі чемпіонів цей показник падав у нього абсолютно до нуля.
І це найкраща ілюстрація тієї «ефективності», яку міг дати Бондаренко «Шахтарю» на найвищому змагальному рівні. Артем справді має гарне розуміння футболу, вміє грамотно позиціонуватися на полі, проте його фізичні дані, зокрема робота із м’ячем на швидкості, забіги, інтенсивність пресингу, довгі роки залишали бажати кращого. Бондаренко був нездатний поліпшити цей компонент у власній грі, через що нерідко нагадував свого роду «пішохода» на полі – такого як Мессі у матчах за Аргентину на ЧС-2026, лишень без такої ж феноменальної кількості результативних дій на топ-рівні.
Насправді вихідний трансфер Бондаренка напрошувався ще тоді, коли «Шахтар» прийняв рішення попрощатися із Сіканом та Зубковим. Клуб повернувся до бразильців, і українські футболісти в атаці йому були якщо й потрібні, то не такі дорогі, а Бондаренко на той момент вже встиг перетворитися на актив на ринку. Але певний час «Шахтар» тягнув із продажем Артема. Найімовірніше, питання було пов’язане із лімітом на легіонерів та побажаннями колишнього тренерського штабу. У першому сезоні з Ардою Тураном на чолі команди Бондаренко почав отримувати менше ігрової практики, навіть в УПЛ – 1718 хвилин проти 2219 роком раніше. Це позначилося і на результативності хавбека – він забив тільки 4 м’ячі та віддав 5 асистів, хоча сезон-2024/25 в УПЛ завершив із 12 голами та 8 результативними передачами.
Банально, але трансфер Бондаренка з «Шахтаря» до іншого клубу певною мірою навіть перезрів. «Гірники» зуміли віддати свого хавбека ледве не в останній момент, адже надалі ринкова вартість Артема ризикувала тільки падати. Та й відсутність предметного інтересу до Бондаренка з боку «Трабзонспора» цього літа бачилася очевидним маркером зміни ситуації.
Наскільки вдалою може бути кар’єра Бондаренка в Саудівській Аравії? Варто розуміти, що затримуватися надовго там не вдається навіть значно більш зірковим виконавцям, тому не дивуйтеся, якщо за кілька років ви побачите Артема у тій самій Туреччині. Але головне – поки що майбутнє Бондаренка повністю пов’язане з майбутнім Маріно Пушича. Якщо у боснійця справи в «Аль-Ахлі» не підуть, то дуже швидко він вилетисть із посади, а разом із ним ризикують «полетіти голови» й усіх протеже тренера, одним з яких є Артем.
Про збірну України Бондаренко також, мабуть, доведеться забути. Якщо у праймовий час у «Шахтарі» він не завжди отримував запрошення до національної команди, то із Саудівської Аравії замислюватися про це буде вершиною самовпевненості. Вочевидь, що в кар’єрному плані Бондаренко обрав не найпростіший варіант. З іншого боку, він їде туди, де дуже добре платять і де наразі куди спокійніше, аніж у все ще охопленій війною Україні…