У середині серпня християни відзначають одне з найшанованіших свят — Успіння Пресвятої Богородиці. За новоюліанським календарем, православні та греко-католики святкують перехід Діви Марії у вічність 15 серпня. Цього дня завершується двотижневий Успенський піст.
Різнокольорове намисто з печива — символ богородичного свята
У народі свято Успіння Пресвятої Богородиці називають Перша Пречиста. Свято пов’язане з подією вознесіння Богородиці на небеса. Після вознесіння Ісуса Христа, за християнськими віруваннями, архангел Гавриїл повідомив Діву Марію про її майбутнє переселення на небеса. Невдовзі після цього апостоли та близькі попрощалися з Матір’ю Божою, яка вознеслася до Спасителя. Церква розглядає цю подію не як смерть, а як перенесення у вічне життя, що є випробуванням для всіх після завершення земного шляху.
До цього дня селяни намагалися завершити основні польові роботи та зібрати врожай фруктів. Якщо хтось не встигав, організовували толоки. В день свята до церкви несли хліб з нового борошна, насіння для майбутніх посівів та колосся, адже саме до цього часу завершувалися жнива.
З Першої Пречистої до Семена (14 вересня) або до Другої Пречистої (Різдво Богородиці, 8 вересня) починали сіяти озимину. Хлібороби поспішали встигнути, поки погода дозволяє. Існує приповідка: «Перша пречиста жито засіває, Друга дощем поливає, а Третя снігом покриває» (Третя Пречиста — Введення в храм Пресвятої Богородиці, 21 листопада).
Під час підготовки до посіву озимини в деяких регіонах проводили обряд: з обжинкового снопа брали зерно і додавали до основного насіння, промовляючи: «Руками діда сіють в мішок, щоб його руками сіяти в полі», «Роди, Боже, жито-пшеницю і благослови». На поле брали варені яйця, сир зі сметаною, коржики з маком, овочі, хлібину з сіллю, а також шматочок паски від Великодня та писанку. Яйце закопували, а сухий шматочок паски кришили і додавали до зерна. Перед сівбою хлібороб клав на рушник їжу з хлібиною, поруч — мішки зі збіжжям, окроплював ниву свяченою водою, засівав, примовляючи: «Боже, благослови ниву мою це насіння прийняти. Сійся-родися на щастя, на здоров’я, щоб на новий рік хлібець був краще, ніж цей рік».
Після двотижневого посту на стіл подавали скоромне: освячений хліб з борошна нового врожаю, пироги, вареники з фруктами. Активно заготовляли овочі на зиму та варили варення.
У західних регіонах України до свята випікали різнокольорове намисто з печива у формі хрестиків, листочків, квіточок. Таке «намисто для Богородиці» називали «коралі». Для кольору в тісто додавали сік буряка, моркви, відвар ромашки чи м’яти. Ці вироби були популярними на ярмарках, а діти особливо раділи «коралям».
Дівочий обряд «походу по калину»
З Першої Пречистої дівчата починали виконувати обряд «походу по калину». Кущі калини, що росли біля хат, ставали місцем для святкових дійств. Заготувати ягоди намагалися в кожній родині, де були дівчата на виданні, адже це було знаком для сватів. Після церковної відправи дівчата йшли на поле чи луг. Їм могли супроводжувати молодші дівчатка та хлопчики, але юнаки в цьому дійстві участі не брали.
Біля першого куща калини дівчата водили хороводи, співали пісні, гралися, а потім полуднували. Після цього «нападали» на кущ, обриваючи гілочки. Беручи дві ягідки в рот, дівчата загадували ім’я коханого. Хороводи та пісні тривали біля кожного куща, з якого брали калину. Наприкінці прикрашали вінками та зачісками, а соком мастили щоки одна одній.
На півдорозі додому хлопці жартівливо нападали на дівчат, намагаючись відібрати калину. Дівчата ж, захищаючись, розмальовували їх ягідним соком. В село молодь входила разом, де їх зустрічали старші. Дівчата віддавали калину матерям. Кілька гілочок підвішували біля образів, інші — під стріхою, якщо в родині була відданиця.
Від Успіння починалася пора розглядин та заручин, готувалися до весільного сезону. Батьки дітей, що досягли шлюбного віку, розпочинали розмови про сватання. Між Першою і Другою Пречистою засилали сватів, а весілля призначали на Покрову (з 1 жовтня). Вважалося доброю прикметою, коли свати приходили саме між двома Пречистими: «Старости на Пречисту — стане в хаті речисто» або «Як прийде Пречиста — буде дівка речиста».
Після Успіння зазвичай наставало «молоде» бабине літо, що тривало два тижні. Молодь, відпочиваючи після важких польових робіт, відновлювала «вулицю», щоб невдовзі, з настанням холодів, розійтися по дівочих гуртках та парубочих громадах.
«Яка Перша Пречиста — така й осінь»
На Першу Пречисту селяни уважно стежили за погодою, адже багаторічний досвід підказував:
- «яка Перша Пречиста — така й осінь»;
- гарна та сонячна погода — «бабине літо» буде прохолодним та дощовим;
- веселка на небі — до теплої та довгої осені;
- багато павутиння в повітрі — зима буде холодною та морозною;
- дощ цього дня — осінь буде сльотливою, дощовою та холодною;
- лелеки відлетіли до цього дня — осінь буде ранньою та холодною.
На Першу Пречисту існують суворі народні та церковні заборони, які стосуються поваги до землі, праці та стосунків з близькими. Не можна ходити босоніж, особливо по росяній траві, бо роса вважається сльозами Богородиці за Сином. Заборонено встромляти в землю гострі предмети — копати, штрикати чи забивати кілки, оскільки земля цього дня святкує свій відпочинок. Також не можна шити, в’язати та різати — гріх використовувати ножі, сокири, голки, ножиці (навіть хліб часто ламають руками). Заборонено сваритися, лаятися та лихословити — весь негатив, побажаний іншим, повертається до людини втричі сильніше. Не можна одягати старе чи брудне взуття — вважається, що якщо натерти ноги цього дня, то все подальше життя буде в мозолях та проблемах.
Необхідно реагувати на тих, хто просить допомоги, інакше можна накликати бідність на свою родину.
Нагадаємо про святкування Третього Спасу, який відзначають наступного дня після Успіння.