3 вересня 2026 року відбулася 36-та перша церемонія вручення Іґнобелівської премії. Це пародійна версія Нобелівської премії, суть якої — відзначити наукові дослідження, які, з одного боку, змушують людей посміхнутися, а з іншого — замислитися над отриманими результатами. Премію заснував математик і випускник Гарвардського університету Марк Абрагамс у 1991 році. Відтоді він залишається її незмінним ведучим. У назві Абрагамс використав гру слів, поєднавши назву класичної премії та англійське «ignoble» (негідний/неблагородний).
На церемонії вручають 10 премій у галузях, які щороку змінюються: хімія, біологія, ветеринарія, фізіологія та медицина, фізика, біомеханіка тощо. За винятком 1991 року, коли нагороду присудили вигаданим науковцям Джозаї Карберрі (подейкують, що він з 1929 року й донині читає лекції про тріснуті горщики в Браунівському університеті), Полу Дефанті та Томасу Кайлу, її завжди отримують справжні вчені. Попри те, що дослідження здаються несерйозними, окремі з них знайшли практичне застосування. Наприклад, переможна робота 2006 року про те, що сир Лімбурґер приваблює малярійних комарів так само, як і запах людських ніг, мала прямі наслідки: пастки з цим сиром розставляли у різних регіонах Африки для боротьби з епідемією.
Цьогоріч, як і заведено, нагородження проходило в комічній атмосфері: науковці в кольорових костюмах співали пісні, розповідали про свої відкриття та жартували. Якщо промова спікера тривала понад 60 секунд, на сцені з’являлися три людини в бананових костюмах і змушували його зупинитися. Про традицію з паперовими літачками також не забули: глядачі кілька разів масово запускали їх на сцену. У подарунок лауреати отримували статуетку людської стопи, розташовану на шматку блакитного сиру, з якої ростуть гриби, аркуш паперу з підписами кількох нобелівських лауреатів, а також зімбабвійську купюру номіналом 10 трильйонів доларів. Ці призові гроші ніколи не мали цінності через інфляцію й нині виведені з обігу в Зімбабве. Максимум вони були еквівалентні чотирьом доларам США в 2013 році. Цікаво, що екскерівник Резервного банку Зімбабве Ґідеон Ґоно, за правління якого з’явилася банкнота номіналом 10 трильйонів, отримав Іґнобелівську премію в 2009 році за те, що дав можливість людям мати справу з широким діапазоном чисел.
Проте 36-та церемонія була дещо інакшою, ніж минулі. Вперше її проводили не в США, а в швейцарському Цюриху. Для цього, за словами Абрагамса, існували дві вагомі причини. З огляду на свій вік, 70-річний засновник уже замислюється про існування премії після своєї смерті. Минулого року в Швейцарії він спілкувався з дотичним до уряду та наукових кіл європейським високопосадовцем, який погодився розпочати створення фонду для підтримки існування нагороди. Судячи з контексту і наявної інформації, провідні навчальні заклади США не проявили ініціативу гарантувати фінансування. Загалом воно завжди було обмежене. Здебільшого кошти надходили від краудфандингу, підтримки наукової спільноти та аукціонів на самій церемонії. Віднині нагородження відбуватиметься в Цюриху кожного парного року, а в проміжні роки — в інших містах Європи. Організатори вже повідомили, що у 2027 році подія пройде в Бельгії, у місті Антверпен. Ще одна причина переїзду до Європи — безпекова і політична ситуація в США, через яку науковці неохоче відвідують церемонію: у 2025 році з 10 запрошених дослідників були присутні лише шестеро.
«Впродовж останнього року відвідування країни стало небезпечним для наших гостей. Ми не можемо з чистою совістю просити нових лауреатів або міжнародних журналістів, які висвітлюють цю подію, приїжджати нині до США, — каже Марк Абрагамс. — Схоже, мине багато років, перш ніж церемонію знову можна буде провести у Сполучених Штатах».
Загалом організатори задоволені, як відбувся переїзд до Європи. За їхніми словами, волонтерів було багато, а півтори тисячі квитків розкупили за кілька днів. Цьогоріч премія немов отримала свіжий ковток повітря. А от хто-хто, а США точно залишилися в програші.
Тож погляньмо на переможні дослідження.
Підписатися на Куншт
Не наступай на змій
У галузі біології премію отримали науковці з Бразилії, які намагалися з’ясувати, що саме змушує змію вкусити людину. У різний час доби та за різної температури вони у захисному взутті обережно наступали на голову, середню частину тіла та хвіст плазунів. Змії були різної статі та віку, зокрема новонароджені. Провідний дослідник Жоао Міґель Алвес-Нунес, який з іграшковою змією в руці отримував премію, наступив на 116 змій по 30 разів на кожну. Під час одного з випробувань змія прокусила його черевик. Тоді він дізнався, що має алергію на отруту та протиотруту, провівши два тижні на лікарняному.
Але це дослідження зацікавило не лише організаторів Іґнобелівської премії. На тлі скарг читачів майже через рік після публікації виявилося, що етична комісія не схвалила ані метод наступання, ані використання дитинчат. Згодом статтю відкликали, проте автори не згодні з таким рішенням журналу. Вони наголошують, що сталося бюрократичне непорозуміння, а не шахрайство чи маніпуляція даними.
Якість швейцарської землі
Премію в галузі ґрунтознавства отримали науковці, які звернулися до 1000 добровольців із усієї Швейцарії з проханням закопати бавовняні труси та чайні пакетики. Мета експерименту — оцінити якість ґрунту. Автори дослідження припустили, що ступінь розкладання бавовни може бути надійним показником його стану та біологічної активності. Кожен із добровольців отримав по дві пари білизни, 12 чайних пакетиків, інструкцію та набір для збору зразків. Учасники закопували речі в землю на 30 та 60 днів, після чого викопували їх і надсилали вченим. Аналіз даних засвідчив, що тип землекористування, добрива та вологість справді впливають на швидкість розкладання бавовни. Науковці підкреслюють, що бавовняна білизна виявилася доступним інструментом, і пропонують запровадити «індекс трусів» для оцінки родючості ґрунтів. На їхню думку, такий метод сприятиме обізнаності громадськості щодо ґрунту як життєво важливого, але вразливого ресурсу.
Чи знайде це дослідження практичне застосування, покаже лише час. Можливо, колись індекс трусів з’явиться поруч з індексом щастя, індексом Біґ-Мака чи індексом чайного пакетика (методом оцінювання швидкості розкладання органічної речовини в ґрунті).
Жодних бризок
У галузі фізики відзначили науковців за розробку пісуара без бризок. Статтю про цей винахід опублікували у 2025 році в журналі PNAS Nexus. За словами науковців, кут падіння струменя рідини на керамічну поверхню є важливим фактором розбризкування. Провівши чимало математичних розрахунків та емпіричних спостережень, вони дійшли висновку, що найоптимальніший кут має бути ≤ 30°. За таких умов кількість бризок, які летять на користувача та підлогу, зменшується орієнтовно на 85–95% для пристрою під назвою Nautilus. Дослідники пишуть, що заміна 56 мільйонів пісуарів в США на Nautilus допомогла би заощадити до 10 мільйонів літрів прісної води, яка використовується для прибирання щодня.
Винахід особливо припав до душі публіці. Коментатори зазначають, що він міг би покращити життя на планеті більше, ніж певні відкриття нобелівських лауреатів.
Ми ніколи не знали, що таке поцілунок
Але це було до січня 2026 року. Тепер знаємо, адже науковці, які отримали премію в галузі біомеханіки, зуміли дати точне визначення цьому процесу. Застосувавши неантропоцентричний підхід, вони з’ясували, що поцілунок — це неагресивна взаємодія, яка полягає в спрямованому внутрішньовидовому контакті «уста-уста» з певним рухом губ/ротових органів та без передачі їжі.
Маючи таке визначення, вчені дійшли висновку, що поцілунки трапляються серед більшості людиноподібних мавп (за винятком східних горил), мурах, білих ведмедів, птахів і, ймовірно, були притаманні неандертальцям. Вони сподіваються, що нове визначення стане відправною точкою для майбутніх досліджень адаптивних функцій та еволюції поцілунків.
Чому люди цілуються?
Багаті та бідні
У галузі економіки премією відзначили дослідження, в якому науковці продемонстрували, що представники вищого соціально-економічного статусу поводяться менш етично, ніж представники нижчого. Загалом вони провели сім експериментів. Перші два показали, що водії на дорогих автівках частіше підрізають інших учасників руху на перехресті та не пропускають пішоходів на переходах. В іншому експерименті учасники мали змогу взяти з банки цукерки, які призначалися дітям, і вони про це чітко знали. Як не дивно, люди вищого статусу проявляли жадібність, беручи собі більше цукерок. Також в експериментах вони частіше схвалювали неетичні рішення та дії, зокрема обман.
Варто зазначити, що у двох реплікаціях науковці не змогли відтворити результати цієї праці. Проте один із дослідників, отримуючи премію, подякував зі сцени елітам цього світу за те, що вони вдень і вночі роблять усе можливе для цього.
Цінність тарганячого молока
Таргани вигодовують ембріони молоком. Імовірно, ця інформація була справжнім відкриттям для присутніх на церемонії. Але вони дізналися й про те, що молочні білки тарганів (у кристалізованій формі) містять утричі більше енергії, ніж еквівалентна за масою кількість молока ссавців. Це й досліджували науковці, які отримали премію в галузі хімії.
Diploptera punctata — єдиний відомий науці живородний вид тарганів на Землі. Самки годують майбутніх дитинчат у власному тілі, створюючи для них поживний молочний секрет і виділяючи його безпосередньо у виводковий мішок, де перебувають ембріони. 22 різні, але схожі між собою ліпокалін-подібні білки молока мають властивість кристалізуватися в кишківнику комах, що є вкрай рідкісним явищем in vivo. Зазвичай дослідники кристалізують білки власноруч, а тут природа полегшила їм роботу. Вони дістали й вивчили їх із кишківників комах. Потенційно такі білки можуть знайти застосування в галузі біотехнології, адже в їхній структурі є своєрідна «кишеня», в якій утримуються жирні кислоти чи холестерин. Наприклад, у майбутньому їх можуть спробувати використовувати як засіб для прицільної доставки ліків в організмі.
Тепер комарі зненавидять нас ще більше
У галузі технології премію отримали дослідники, які використовували хоботки самиць комарів як сопла для 3D-друку високої роздільної здатності. Цей процес вони назвали 3D-некродрук. Статтю з результатами цього дослідження опублікували у 2025 році в журналі Science Advances. Учені повідомляють, що хоботок комара завдяки своїй унікальній структурі дає змогу друкувати лінії шириною до 20 мкм (для порівняння, товщина волосини — приблизно 50–100 мкм). Це приблизно вдвічі тонше, ніж лінії, які друкують комерційні наконечники 36-го калібру ціною 80 доларів і які виготовлені з неорганічних матеріалів.
Науковці також досліджували жала ос, бджіл та скорпіонів, форципули багатоніжок, ікла змій та інші частини тіла, які можуть транспортувати рідину. Однак нічого з переліченого не зрівнялося за цими характеристиками. Вчені підрахували, що такі сопла для 3D-принтерів коштуватимуть приблизно 80 центів. До того ж комарі трапляються в багатьох країнах світу.
Наші друзі
У галузі миру організатори премії відзначили дослідження, у якому вивчали те, за що ми цінуємо друзів. Доброта та надійність були одними з найбажаніших характеристик. Але оскільки наші друзі взаємодіють не лише з нами, а й з іншими людьми, науковці вирішили дослідити і цей бік стосунків.
У серії з шести експериментів за участю понад 1000 учасників із США та Індії вчені відстежували, якої поведінки ми очікуємо від друзів щодо наших ворогів. Виявилося, що ми хочемо, аби друзі проявляли жорсткість чи агресію до людей, яких ми не любимо. Але за умови, що така поведінка не поширюватиметься на решту оточення.
Здається, це дослідження має чудовий потенціал для реплікації на рівні держав.
Як правильно сякати ніс
Премію у галузі медицини отримав покійний японський учений Токудзі Унно. З дозволу родини на церемонії нагороду отримав дослідник Маккі Такахара. У праці, опублікованій у 1977 році, Унно писав про те, як правильно сякати ніс, підкреслюючи, що японці та європейці мають різне ставлення до цієї процедури.
Під час експериментів дослідник дійшов висновку, що сякатися по черзі кожною ніздрею ефективніше, ніж одночасно двома, оскільки це сприяє швидшому потоку в менш прохідній ніздрі й допомагає краще видаляти виділення з носової порожнини. Також він встановив, що сильне сякання може підвищувати тиск у середньому вусі, але зазвичай не спричиняє гострого запалення. Тож для профілактики захворювань верхніх і нижніх дихальних шляхів рекомендується швидке сякання носа.
Запах підлітків
В галузі ольфакції — науки про сприйняття запахів — премію отримали за дослідження того, як батьки реагують на запах власних дітей.
До дослідження залучили 235 учасників із Польщі. Їх попросили заповнити анкети й оцінити запах власних дітей у різні вікові періоди. Виявилося, що батькам більше подобається запах немовлят, ніж підлітків. Тобто що старшими ставали діти, то нижчими були оцінки батьків.
За словами дослідників, сприйняття запаху маленьких дітей як приємного може зміцнювати емоційний зв’язок, а отже, ймовірно, сприяти догляду за ними, а потреба в цьому після статевого дозрівання є меншою.
Під час дослідження батьки не нюхали власних дітей, а вносили дані в анкети з пам’яті. Тож залишається тільки гадати, наскільки надійними можуть бути ці результати. Втім, Іґнобелівська премія завжди була не стільки про надійність, скільки про кумедність.
Іґнобелівська премія — це передусім весело. Так, результати деяких досліджень не відтворюються, а деякі статті вже відкликали. Втім, можливо, церемонія в такому форматі й дає світові важливий урок про недосконалість науки. Вона немов так і каже: не вір сліпо результатам наукових досліджень. Завжди сумнівайся!