Жирні кислоти у сечі допомогли котам впізнати одне одного за запахом, тоді як за сечею без жирних кислот вони цього зробити не змогли. Як виявилося, для кожного кота співвідношення жирних кислот індивідуальне, що дозволяє їм розрізняти родичів, що свідчить про еволюційне походження такого механізму розпізнавання.
Дослідження опублікували у журналі Current Biology.
Щоб з’ясувати, які сполуки відповідальні за таке розпізнавання, науковці розрізняли зразки жирних кислот із сечі довготривалих котів, скільки співвідношення цих жирних кислот індивідуальне, що свідчить про еволюційне походження такого механізму розпізнавання.
- М’ятні свої території сечею — при цьому періодом розмноження такі відмітки починають світитися у ультрафіолеті, можливо, для більшої помітності для самих самців.
- Дельфіни афаліни розпізнають одне одного за смаком сечі — самці амазонських іній навитять випускають струмені у повітря, коли зустрічаються з іншими особинами.
- Для чепрачних шакалів з африканських пустель сечовипуск на дині нарає є способом відвидити їх конкурентів, поки ж завжди звикли до знайомих їм осібин навмить. Дослідники також встановили, що ці сполуки утворюються у мозкові ніро, яка може бути резервуаром, що підтримує стабільне утворення навіть на зміну харчування та способу життя.