Воєнні дії спричиняють у тварин напруження та проблеми з їхньою поведінкою. Фахівець із зоопсихології Сергій Клочко пояснює, хто є кваліфікованим спеціалістом і як поводитися із тваринами, що мають психологічні травми.
Військові дії завдали шкоди не тільки людям, але і тваринам – гучні вибухи, звуки сирен і зміни в побутових умовах часто призводять до у них до значного напруження і проблем з їхніми звичками. У подібних ситуаціях господарі все частіше замислюються, чи необхідна допомога компетентного експерта. Більш докладно про те, кого можливо вважати зоопсихологом, і яким чином насправді виглядає робота з травмованими тваринами журналістці УНН розповів Сергій Клочко, який є зоопсихологом.
Згідно зі словами професіонала, зоопсихолог – це не просто людина, яка допомагає виправити манери поведінки котів або псів. Мова йде про експерта з профільною освітою високого рівня і науковими знаннями. Важливо також усвідомлювати різницю між тим, хто тренує, і фахівцем у питаннях поведінки.
Насамперед, це людина з університетською освітою. І, цілком ймовірно, академічною. Обов’язково має бути досвід діяльності в науковому закладі, тому що людина, яка лише приводить в норму поведінку пса чи кота – це не зоопсихолог, а людина, яка займається дресурою, чи спеціаліст з виправлення поведінки. Зоопсихолог – це експерт, що працює з усіма типами тварин, що мають психіку
– пояснює Клочко.
Він вказує на те, що профільною може бути освіта на біологічному чи психологічному факультеті з певною спеціалізацією. Маються на увазі перш за все кафедри зоології або фізіології людського організму і тварин. У свою чергу, нетривалі курси чи сертифікати не можуть вважатися повноцінною освітою.
Існує велика кількість платних курсів при західних університетах, які тривають тиждень або місяць. Люди платять кошти і потім стверджують, що закінчили три університети. Однак це не є освітою в загальноприйнятому сенсі. Я спостерігав ситуації, коли зоопсихолог за фахом є астрономом, а в якості підтвердження надає курс іншого зоопсихолога, котрий є математиком. Трапляються і такі випадки
– додає Клочко.
Професіонал підкреслює, що перш ніж почати роботу з манерами поведінки тварини, необхідно виключити проблеми з її самопочуттям. Найчастіше агресивність або почуття страху можуть бути наслідком болю або фізіологічних збоїв.
Коли тварина поводиться агресивно або чогось боїться – це може бути проблемою у її поведінці. Але не потрібно ігнорувати внутрішні хвороби або больові відчуття. Доки не буде усунена причина болю, коригування поведінки не дасть результату. Тому, в першу чергу, необхідно пройти обстеження у ветеринарного лікаря
– наголошує фахівець.
Щодо тривалості роботи з травмованими тваринами, то все визначається тяжкістю випадку. Зазвичай процес може тривати від кількох тижнів до кількох місяців, але якщо результату немає тривалий час, то слід переглянути підхід або шукати інші причини.
В середньому, це займає від двох тижнів до трьох місяців. У складних випадках це триває довше. Якщо по закінченню трьох місяців позитивного ефекту не спостерігається, то це означає, що або проблема не вирішується, або використовуються невірні способи. Будь-яка манера поведінки підлягає коригуванню, за винятком ушкоджень нервової системи
– пояснює зоопсихолог.
Клочко акцентує увагу на тому, що зоопсихолог, фактично, працює не тільки з твариною, а в першу чергу з її господарем. Саме людина повинна навчитися вірно реагувати на сигнали тварини. Це є найефективніший шлях до змін.
Зоопсихолог не проживає разом із цим котом або псом. Він працює з його власником. Необхідно навчити людину розпізнавати сигнали, які подає тварина, і правильно на них відгукуватися. Це є найбільш дієвий метод змінити її поведінку
– стверджує Сергій Клочко.
Також, експерт назвав симптоми сильного стресу у тварини, на які слід звертати увагу її власникам.
Пришвидшене дихання, підвищене слиновиділення, випадіння шерсті – це є симптомами стресу. Неконтрольоване сечовипускання і дефекація – це надзвичайно сильний рівень стресу. А стан, коли тварина ніяк не реагує на навколишнє – це надмірне гальмування (Захисне гальмування – це захисна реакція нервової системи, яка з’являється в той момент, коли сила або тривалість дратівливого чинника перевищують межу працездатності нервових клітин). При агресивному стані пес, крім гарчання і оголення зубів, може показувати білки очей, напружувати свій хвіст, притискати його або навпаки піднімати, проте люди не завжди помічають подібні сигнали
– підкреслює експерт.
Під час реабілітаційного періоду, особливо, після війни чи пережитих травм, тварині потрібен спокій, пояснює зоопсихолог. Важливо звести до мінімуму дратівливі чинники та уникати суворих методів дресирування. Згідно зі словами експерта, силові підходи лише погіршують стан.
Необхідно забезпечити максимально спокійні умови. Можливо закрити штори на вікнах, приглушити шум, забезпечити лагідне спілкування, якісний корм і прогулянки. Не варто приділяти час дресируванню чи відпрацюванню наказів – це може лише погіршити стан. Якщо дратівливі фактори не повторюються, то тварина поступово повертається в нормальний стан
– роз’яснив експерт.
Крім цього, експерт наголосив на тому, що допомога зоопсихолога може бути дієвою у разі наявності у фахівця відповідної освіти та досвіду.