Президент України Володимир Зеленський проінформував, що питання Донбасу розглядатимуть 23-24 січня в Абу-Дабі. Делегації України, США та РФ проведуть тристоронні обговорення стосовно війни.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що питання Донбасу розглядатимуть 23-24 січня в Абу-Дабі. Делегації України, США та РФ проведуть тристоронні перемовини стосовно війни. Про це інформує УНН.
Деталі
Питання Донбасу – ключове. Його будуть обговорювати, і обговорювати модальності, як три сторони це бачать, в Абу-Дабі сьогодні і завтра. З керівником групи, з Умєровим, вранці спілкувався, вночі спілкувався. Він попрацює і буде мені на кожному етапі тих чи інших перемовин або домовленостей, буде мені надавати відповідні сигнали
– повідомив Зеленський.
Донбас є одним із основних і найскладніших питань у російсько-українській війні та будь-яких потенційних перемовинах щодо її завершення. Навколо статусу Донецької та Луганської областей зосереджується фундаментальна розбіжність між сторонами: для України це питання суверенітету та міжнародного права, для Росії – інструмент закріплення результатів агресії, а для США – складова ширшої спроби зупинити війну та стабілізувати безпекову ситуацію в Європі.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Донбас із зони гібридного конфлікту трансформувався на одну з головних арен війни. Росія неодноразово заявляла, що вважає Донецьку та Луганську області “частиною російської федерації”, посилаючись на псевдореферендуми 2022 року, які не були визнані жодною демократичною країною світу. З цього моменту Донбас остаточно став не просто предметом перемовин, а символом принципового зіткнення двох підходів до світового порядку: сили проти права.
Українська позиція щодо Донбасу
Позиція України щодо Донбасу є публічно сталою та юридично чіткою. Київ виходить із того, що Донецька та Луганська області є невід’ємною частиною України в межах міжнародно визнаних кордонів 1991 року. Будь-які зміни статусу цих територій, з точки зору української влади, неможливі без відновлення повного суверенітету, виведення російських військ і створення умов для легітимного волевиявлення громадян України. Президент Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що територіальні поступки не можуть бути “ціною миру”, оскільки такий мир буде нестійким і створить прецедент винагороди агресора.
Разом з тим, Україна визнає, що питання Донбасу є одним із найскладніших у будь-якому переговорному процесі. Саме тому Київ робить акцент не тільки на поверненні територій, а й на гарантіях безпеки, які унеможливили б повторення агресії. У цьому контексті Донбас для України – не лише територіальний, а й безпековий вузол: контроль над регіоном має безпосередній вплив на захист півдня і сходу країни, логістику, промисловий потенціал і обороноздатність загалом.
Російська позиція щодо Донбасу
Російська позиція є дзеркально протилежною. Кремль наполягає на тому, що Донбас має бути остаточно виведений з українського політичного та правового поля. У різних варіаціях російські пропозиції зводяться до вимоги, щоб Україна визнала втрату контролю над окупованими частинами Донецької та Луганської областей. Москва розглядає Донбас як мінімальний результат війни, без якого будь-яке припинення бойових дій втрачає для неї сенс.
Американська позиція щодо Донбасу
Позиція Сполучених Штатів у питанні Донбасу є складнішою та менш однозначною. Офіційно Вашингтон за нової адміністрації Дональда Трампа підтримує територіальну цілісність України та не визнає жодних спроб анексії українських земель. Разом з тим, у межах дипломатичних зусиль США все частіше розглядають Донбас як потенційну точку компромісу, навколо якої може бути побудований сценарій припинення вогню. Американці мають ідею створення демілітаризованих або спеціальних економічних зон на частині Донбасу, а також про сценарії відведення українських військ в обмін на гарантії безпеки.
Для США Донбас є не стільки питанням історичної справедливості, скільки елементом управління ризиками. Американська логіка виходить із прагнення зупинити активну фазу війни, зменшити ймовірність прямої ескалації між Росією і НАТО та стабілізувати ситуацію в Європі. Саме тому окремі американські пропозиції можуть сприйматися в Україні як тиск або як спроба “заморозити” конфлікт без вирішення його першопричин.
У результаті, Донбас залишається точкою, де компроміс виглядає найменш вірогідним. Україна не готова поступатися територіями, оскільки це суперечить як Конституції, так і базовим принципам міжнародного права. Росія не готова відмовитися від Донбасу, оскільки розглядає його як стратегічний трофей і запоруку впливу на Україну в майбутньому. США, в свою чергу, намагаються балансувати між підтримкою України та прагненням до швидшого припинення війни, навіть якщо це потребує складних і політично болісних рішень.
Таким чином, питання Донбасу є не просто територіальною суперечкою, а концентрованим проявом глибшого конфлікту між різними баченнями безпеки, суверенітету та світового порядку. Саме тому будь-яке рішення щодо Донбасу визначатиме не лише майбутнє України, а й архітектуру безпеки в Європі на роки вперед.
Проте, навіть гіпотетична згода України на втрату Донбасу не гарантувала б ані сталого миру, ані припинення російських претензій. Навпаки, такий крок міг би лише закріпити логіку силового перегляду кордонів і створити підстави для нових вимог з боку Кремля. У цьому контексті не можна виключати сценарій, за якого після Донбасу Росія знову актуалізує питання Херсонської та Запорізької областей, апелюючи до тих самих псевдоюридичних аргументів і “референдумів”. За таких умов поступки не зменшують ризик ескалації, а лише відкладають її на новий етап.