Наша інформаційна війна програна: ворог нас робить всуху.
Нас звинувачують у тому, що ми її програємо, але це не так. Ворог нас робить всуху, забиває в порожні ворота і виносить. Хочете приклад? Легко! Минулого тижня петиція про скасування відстрочки для багатодітних чоловіків. Цього тижня — петиція за мобілізацію жінок!
Ви ж достатньо критично мислите, аби не повірити, що це заради питання справедливості, правда ж? Просто береться найбільш тригерна тема і піднімається чергова хвиля гніву.
Ось вам наступний приклад, як у соціальних мережах постяться порожні полиці із супермаркетів і “дописувачі” питають, чи готуватись до голоду? ДО ГОЛОДУ!!!!!
Ось вам третій приклад, як після кожного обстрілу Києва вкидаються тисячі постів, що треба їхати з України. Як все пропало і всі ми помремо взимку.
Чи є ситуація критичною для країни? Безумовно. Але вона така 5-й рік великої війни. За всіма емоціями, хейтом, ІПСО стоять чітко скоординовані спецоперації. І це наше найслабше місце.
ТГ-канали влади, марафон, лідери думок не гасять «пожежу брехні», вони розповідають про диво дипломатії в Сербії (рука/обличчя, хто чув, що потім казав Вучич). Піарять владу, а не ведуть дорослу розмову з людьми.
Не говоріть про 40-денну операцію щодо примушення росії до миру, а бийте кожен день. Не говоріть про українську балістику, а нехай вона вже полетить.
Не створюйте завищених очікувань. А говоріть прямо, з народом, як із рівними.
Закриття неугодних каналів, як-от «Прямий», тиск на медіа, що займаються розслідуваннями, вибіркове спілкування зі ЗМІ — не скорочує, а лише нарощує прірву між суспільством та владою.
Інформаційна війна існує невідривно від фронту. Саме тому ворог вкидає мільярди в пропаганду, саме тому і там має армію найманців-пропагандистів. І якщо дозволити ворогу “качати” суспільство, армії ой як нелегко буде…