Фінал державного конкурсу “Тисячовесна” обернувся скандалом через можливий конфлікт інтересів серед журі. Під хвилю критики потрапила й майбутня стрічка відомого режисера Тараса Томенка “Алла Горська”. В інтерв’ю режисер відповідає на звинувачення колег, а також розповідає про майбутні проєкти
Державна ініціатива “Тисячовесна” мала стати кроком підтримки українського мистецтва — на фінансування понад 500 культурних проєктів передбачили до 4 млрд грн. Однак результати фінального пітчингу спровокували хвилю критики та обурення в кіноспільноті через імовірний конфлікт інтересів серед членів журі.
У скандал зачепив також і Тараса Томенка — знаного режисера, чиї документальна та ігрова стрічки про будинок “Слово” стали культурним феноменом. Одразу два його нові проєкти — “Алла Горська” та “Між слів” — увійшли до списку переможців. Проте саме “Алла Горська” була розкритикована за отримання високих балів попри нібито відсутність повноцінного сценарію та дивні прогалини в кошторисі, зокрема нульові акторські гонорари.
В інтерв’ю Еспресо Тарас Томенко відповідає на ці звинувачення та пояснює своє бачення того, що відбувалося за лаштунками пітчингу. Режисер коментує роботу експертних комісій, розповідає про обидві стрічки-переможниці та ділиться думками щодо майбутнього подібних конкурсів.
Стрічка “Алла Горська” продовжує серію робіт про долю українських митців радянських часів. На чому буде зроблено акцент у фільмі?
Це ігровий біографічний фільм про Аллу Горську. Він розповідатиме про життя і творчість мисткині, про умови, в яких вона творила. Це історія про покоління шістдесятників і той спротив, який вони чинили свого часу. Власне, це погляд на її особистість.
З цим проєктом ми співпрацюємо з Фондом Алли Горської та Віктора Зарецького. Олена Зарецька, онука мисткині, є співпродюсеркою фільму, що дає нам офіційні права на використання спадщини Горської. Ця стрічка — спроба відтворити атмосферу 60-х років в українському мистецтві, погляд на покоління та збереження пам’яті, що дійшла до наших часів.
Якщо поговорити про стрічку “Між слів”, вона торкається сучасної теми війни. Чому після багатьох років роботи над історичними фільмами ви вирішили звернутися до сучасності?
Тому що для мене, як для митця, ця тема надзвичайно близька. Це те, чим наше суспільство буде жити ще довгі роки. Кіно може дати певні відповіді на складні питання сьогодення, тому я дуже зацікавився цим сценарієм.
Після оголошення результатів “Тисячовесни” навколо проєкту “Алла Горська” спалахнув скандал. Зокрема, кінематографісти заявляють, що фільм подали до ігрової секції без повноцінного сценарію, а лише з есеєм, і в кошторисі на 20 мільйонів відсутні акторські гонорари. Як ви прокоментуєте це?
З приводу кошторису, це не зовсім технологічно правильно, тому що на цьому етапі подається ліміт витрат в кіно. Спочатку є ліміт витрат, а коли проведено режисерський підготовчий період, тоді з’являється кошторис як документ, де чітко прописано кількість змін, кількість техніки і все решта. Поки не прикріплений оператор, художник, всі департаменти, чітко говорити про жорсткі межі дуже важко, це приблизно. Тому це ліміт. Дійсно, можуть бути похибки в ньому, але на те він і ліміт, щоб бути виправленим у процесі створення фільму.
А щодо закидів про відсутність повноцінного сценарію?
Повноцінний чи неповноцінний сценарій може визначити тільки людина, котра буде працювати з цим матеріалом. В даному разі це режисер. Мали на увазі усталену форму сценарію, але це не догма. Якщо подивитися на сценарії Олександра Довженка, вони так само писалися у вигляді оповідань, і навряд чи можна їх назвати неповноцінними сценаріями з огляду на фільми, які народилися в результаті. Тим паче не було чіткого зазначення в умовах, який має бути сценарій, а лише його наявність.
Певні кінематографісти ввели суспільство в оману, сказавши, що немає сценарію. Суспільство на це дуже гостро зреагувало. Це неправда. Цього не могло бути, тому що проєкт просто був би не допущений до третього туру. Більше того, проєкт брав участь на Одеському кінофестивалі.
Це відверта маніпуляція, спрямована на дискредитацію ініціативи президента, ініціативу міністерства культури, Держкіно.
Вводити суспільство в оману, сказавши, що немає сценарію — це неправда. Я не вважаю правильним, що українські засоби масової інформації подали неперевірену інформацію, спираючись тільки на допис однієї особи і ніяким чином не вислухавши другу сторону. Ніхто перед тим як писати статті, передруковувати їх, не поцікавився у знімальної групи чи продюсерського колективу, чи дійсно не було сценарію, чи він був. Ця викривлена ситуація призвела до того, що тепер фільм має іміджеві втрати, і це не зовсім коректно. Я би чекав від засобів масової інформації, від Комісії з журналістської етики розслідування, чому публікується неперевірена, однобока інформація.
Була створена комісія, яка перевіряла наш пітчинг, наявність сценарію, перевіряла весь захист, відеоматеріали — жодного порушення не знайшли. Відбулося повторне переголосування проєкту. Експерти переголосували і дали змогу фільму про Горську бути реалізованим. І навіть після того деякі експерти продовжують нести цю ахінею і поливати брудом. ЗМІ підхоплюють це. Це неправда, так не може бути в демократичній правовій країні.
До того ж індустрія критикує конкурс за можливий конфлікт інтересів через членів комісії, які водночас були пов’язані з проєктами-переможцями. Як ви оцінюєте прозорість і справедливість Тисячовесни?
Хочу подякувати міністерству культури, Держкіно та всій команді за неймовірну роботу зі створення цієї ініціативи. Звісно, не всі можуть бути задоволеними, особливо ті, чиї роботи не пройшли.
Щодо конфлікту інтересів в експертів. У секції документального кіно, де я працював, усі відкрито заявили про можливі конфлікти інтересів. Проблема в тому, що практично неможливо знайти фахових експертів, які б самі не знімали кіно і не подавали свої роботи. Скажімо, зі мною в секції були Антоніо Лукіч, Сергій Буковський та інші відомі режисери — цих людей важко запідозрити в корупції, але більшість із них теж подавали власні проєкти.
Проте механізм побудований так, що експерти беруть самовідвід і не голосують за свої стрічки. Наша документальна секція була розділена на дві групи: мій проєкт оцінювали експерти з іншої групи, які засідали в іншому приміщенні. Це достатньо прозоро, хоча людям, які не залучені в процес зсередини, це може здаватися дивним. На майбутнє, звісно, ці механізми варто вдосконалювати, щоб уникати навіть натяків на упередженість.
Як ви думаєте, як можна було б покращити механізм відбору проєктів? Проєктів дуже багато, вони подаються тисячами, експерти не встигають з ними детально ознайомитись на початках.
Потрібно створити рівні умови, щоб дебюти не конкурували з іншими фільмами. Вони мають змагатися між собою. Ми дивилися статистику: серед усіх поданих робіт кластер дебютів становить близько 30%. Це непогано, хоча можна було б виділяти їм трохи більше фінансування. Але для цього дебюти треба виокремити в окрему секцію, з окремими членами журі, які оцінюватимуть саме такі роботи.
Щодо покращення відбору загалом. На другому етапі експерти оцінюють проєкти за понад 10 критеріями та виставляють бали. А на першому етапі проєкт має подолати прохідний бар’єр у 60 балів. Якщо він набирає цю кількість, то переходить на третій етап, де експерти голосують “так” або “ні”. Ознайомлюючись із висновками фахівців, які під лупою вивчали ці проєкти, я вважаю, що прохідний бал варто зробити вищим за 60. Тоді ще на першому етапі відсіюватиметься більше слабких робіт.
На вашу думку, чи варто державі зараз виділяти на це такі великі кошти, адже йдеться про мільярди гривень, і чи не варто було б прискіпливіше ставитися до відбору проєктів?
За попередніх президентів питання культури було відкладено на третій план. Коли відбулася ініціатива президента і він дав гроші, митці дивуються і задаються питаннями, навіщо стільки грошей дали. Ніколи їх не давали. Це дивне питання. Культуру потрібно підтримувати. Думаю, наступного року буде підтримано і книговидання, і багато що. По суті це прекрасна ініціатива, яка дає можливість цілим ланкам мистецтва, культури отримати гроші. Цього довгі роки не було. Культура виживала і ніхто не фінансував в таких обсягах. Тому трохи дивне питання.
Так, мають бути вдосконалені механізми оцінювання. Зі свого досвіду скажу, у нас траплялися звичайні публіцистичні фільми, які йшли під егідою документального кіно. Це трохи дисбалансувало комісію, тому що показували непогані теми, але це не було документальне кіно. Можливо, потрібно виокремити телевізійні телефільми в окрему рубрику. Так само потрібно виокремити дебютні картини, щоб вони не конкурували з більш професійними групами. Вчора відбувалася зустріч в міністерстві, всі експерти напишуть свої побажання, щоб механізм оцінювання був покращений.
Ведеться робота над помилками. Попри те, що захід був організований на найвищому рівні, оцінити кількість проєктів, кількість експертів, звести це докупи – колосальна робота. Команда провела колосальну роботу. Зараз існують групи, які готові кинути все, щоб скасувати результати цього пітчингу. Так можна взагалі зупинити всі галузі. Потрібно розуміти, що відбувається насправді.
Повертаючись до вашої фільмографії: ваші фільми про Будинок “Слово” стали помітними і зібрали велику аудиторію. Чому, на вашу думку, ця історія набула такої популярності?
Глядачам цікаво відкривати для себе “білі плями” власної культури. Розстріляне відродження довго було такою прогалиною. Те, як цю тему викладали в школі раніше, часто лише відбивало бажання читати. А після виходу фільму молодь почала більше цікавитися нашими письменниками. Минулого року стрічку “Будинок “Слово”” визнали одним із найголовніших молодіжних трендів.
Коли після перегляду виникають нові театральні постановки чи проєкти, наприклад, проєкт МУР, — це дуже крутий імпульс, який розходиться суспільством. Це для мене найважливіший результат.