Мацак і Кривоконь переконані, що “відчули на собі неправомірні юридичні наслідки”
Фото: Natalia Matsak / Наталия Мацак / Telegram
З чого почався конфлікт
23 січня Кривоконю скасували відстрочку від мобілізації після того, як медіа, в тому числі й “Українська правда”, проінформували, що він разом із дружиною виступав у балеті “Лебедине озеро” під час гастролей за кордоном у складі United European Ballet. Наголошувалося, що постановником балетної вистави був російський митець Лев Іванов.
Першою на те, що українські артисти співпрацюють із росіянами за кордоном, у власних соціальних мережах акцентувала українська балерина Вікторія Зварич.
У Міністерстві культури підтвердили, що Кривоконь і Мацак “виступали та розповсюджували культурний російський продукт” під час відпустки, і зауважили, що це є порушенням спільної принципової позиції артистів Національної опери України – вилучення з поточного репертуару робіт російських композиторів, – якої вони дотримуються з 24 лютого 2022 року, згідно із законом України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні й деколонізацію топонімії”.
Про анулювання Кривоконю відстрочки від мобілізації 23 січня повідомило видання LB.ua, редакція якого отримала офіційну відповідь на свій запит від Національної опери України.
“Артистам Мацак і Кривоконю на підставі їхніх заяв, згідно з чинним законодавством України, було надано відпустку. Про їхні задуми, зокрема щодо участі у виконанні творів російської класики, театр заздалегідь не знав, і жодної інформації із цього приводу від них або з інших джерел ми не отримували. Згодом із соціальних мереж стало відомо про їхню участь у балеті “Лебедине озеро”, що, безумовно, викликало невдоволення, оскільки порушує правила корпоративної етики та рішення колективу щодо відмови від вистав російських авторів. Враховуючи зазначене, бронювання Кривоконя було скасовано”, – констатували в опері.
Що заявили Мацак і Кривоконь
Після розголосу Мацак і Кривоконь висловили свою думку. Зокрема, подружжя зазначило, що після скандалу через участь у балеті російського композитора Чайковського відчуло себе непотрібним Україні.
“Посадовці проявили острах перед мистецтвом і кількома упередженими заявами окремих блогерів, які висловлюють лише один із поглядів на непросту проблему – відсутність сучасного конкурентного репертуару міжнародного рівня в українському балеті. Саме її ми намагалися вирішити, показавши на європейських сценах “Щедрика” на рівні з усталеною класикою, – ідеться в колонці. – Боязнь перед правдою про кризу на головній балетній сцені країни виявилася сильнішою за здоровий глузд і професійну відповідальність. Ніхто не спробував розібратися, які системні негаразди викликав дуже неординарний для балету скандал міжнародного рівня”.
Артисти пояснили, що рік тому брали участь у європейському турне.
“Серед постановок було “Лебедине озеро” у версії українського балетмейстера Анатолія Шекери, яку ми виконали після постановки “Щедрика” на тлі українського прапора. Утім, не прем’єра “Щедрика” на європейських сценах зацікавила чиновників. Підставою для публічної критики став “лебединий” епізод, – зазначило подружжя. – Ми як громадяни України не порушили жодного чинного закону. Адже в Україні немає прямої заборони на імперську хореографію, тому вона досі є на київських сценах у різних інтерпретаціях”.
Мацак і Кривоконь підкреслили, що “відчули на собі неправомірні юридичні наслідки”.
“Анулювання броні Сергія Кривоконя, загрози звільненням, величезна шкода репутації, погрози й безпідставні образи в соцмережах, – перерахували вони. – Дискусія про ідентичність Чайковського, який, хочемо ми того чи ні, є світовою балетною класикою, повністю затьмарила те, заради чого ми працювали все життя. Аж до 2022-го композитора вважали “нашим” – з українським корінням, хоча війна на сході вже тривала. А зараз раптом забули і про походження Чайковського, і про те, що “Лебедине озеро” створювалося в Україні, і про те, що сам автор був другом Миколи Лисенка, на якому досі тримається Національна опера”.
Мацак і Кривоконь додали, що сьогодні Україна стоїть перед вибором.
“Або на сцену повертаються росіяни й танцюють класику у своїх постановках, або ми, українці, показуємо власне бачення класики, паралельно шукаючи ресурси для створення нового українського мистецтва, – вважає подружжя. – А зараз про найболючіше. Із 2014 року, відколи Україна офіційно взяла курс на відхід від російсько-радянської мистецької спадщини, на головній балетній сцені країни не з’явилося жодної по-справжньому успішної оригінальної української балетної вистави. Жодної”.
Подружжя вважає, що проблемою є не їхня участь у європейському турне, а “відсутність стратегічного бачення, куди рухатись українському балету, який загруз між минулим і майбутнім”.
“Ми змушені запитати державу прямо – що конкретно ви готові зробити для розвитку українського балету? Чому досі немає чіткого закону чи офіційної позиції: що дозволено, а що заборонено? Що прийнятно, а що ні для всіх виконавців і театрів? Держава займається полюванням на чаклунок: скасуванням людей, скасуванням свободи творчості, консервацією страху. У таких обставинах неможливо творити сучасну Україну. Скільки ще українських митців має виїхати з країни? Скільком ще заборонять професію заради швидкого хайпу? Україна, заради якої ми збирали мільйони, популяризували її на найкращих сценах світу й носимо її ім’я в серці з любов’ю, – вона й наша теж”, – резюмувало подружжя.