Мацак і Кривоконь переконані, що “відчули необ’єктивні юридичні наслідки”
Фото: Natalia Matsak / Наталия Мацак / Telegram
З чого розпочався конфлікт
23 січня Кривоконя позбавили відстрочки від мобілізації після оприлюднення в ЗМІ, зокрема й “Українська правда”, інформації про його участь разом із дружиною в балетній виставі “Лебедине озеро” під час гастрольного туру за кордоном у складі United European Ballet. Акцентувалося, що балетну постановку ставив російський митець Лев Іванов.
Першою на те, що українські артисти здійснюють колаборацію з росіянами за кордоном, у власних соціальних мережах акцентувала увагу українська балерина Вікторія Зварич.
У Міністерстві культури підтвердили, що Кривоконь і Мацак “виступали та розповсюджували культурний російський продукт” під час відпустки, і наголосили, що це є порушенням спільної принципової позиції артистів Національної опери України – вилучення з чинного репертуару творів російських композиторів, – якої вони дотримуються з 24 лютого 2022 року, згідно із законом України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні й деколонізацію топонімії”.
Про скасування Кривоконю броні 23 січня повідомило видання LB.ua, редакція якого отримала офіційну відповідь на власний запит від Національної опери України.
“Артистам Мацак і Кривоконю на підставі їхніх заяв, згідно з чинним законодавством України, було надано відпускний період. Про їхні наміри, зокрема, стосовно участі у виконанні творів російської класики, театру завчасно не було відомо, і жодної інформації із цього питання від них чи з інших джерел ми не отримували. Згодом із соцмереж стало відомо про їхню участь у балеті “Лебедине озеро”, що, безсумнівно, викликало здивування, оскільки порушує правила корпоративної етики й рішення колективу щодо неучасті у виставах російських авторів. Беручи до уваги вищевикладене, бронювання Кривоконя було скасовано”, – зазначили в опері.
Що заявили Мацак і Кривоконь
Після розголосу Мацак і Кривоконь виклали свою точку зору. Зокрема, подружжя зауважило, що після скандалу через участь у балеті російського композитора Чайковського відчуло себе непотрібним Україні.
“Посадовці продемонстрували страх перед мистецтвом і кількома суб’єктивними заявами окремих блогерів, які представляють тільки один із поглядів на гостру проблему – брак сучасного конкурентного репертуару міжнародного рівня в українському балеті. Власне її ми намагалися вирішити, представивши на європейських сценах “Щедрика” на рівні з усталеною класикою, – зазначено в колонці. – Страх перед правдою про кризу на головній балетній сцені країни виявився сильнішим за здоровий глузд і професійну відповідальність. Ніхто не намагався з’ясувати, які системні проблеми стали причиною дуже нетипового для балету скандалу міжнародного рівня”.
Артисти пояснили, що рік тому брали участь у європейському турне.
“Серед постановок було “Лебедине озеро” у версії українського балетмейстера Анатолія Шекери, яку ми виконали після постановки “Щедрика” на тлі українського прапора. Проте не прем’єра “Щедрика” на європейських сценах зацікавила бюрократів. Підставою для публічної атаки став “лебединий” епізод, – наголосило подружжя. – Ми як громадяни України не порушили жодного офіційного закону. Адже в Україні немає чіткої заборони на імперську хореографію, тому вона досі є на київських сценах у різних інтерпретаціях”.
Мацак і Кривоконь акцентували, що “відчули несправедливі юридичні наслідки”.
“Анулювання броні Сергія Кривоконя, погрози звільненням, руйнівна шкода репутації, погрози й безпідставні образи в соцмережах, – перерахували вони. – Дискусія про ідентичність Чайковського, який, хочемо ми того чи ні, є всесвітньою балетною класикою, повністю затьмарила те, заради чого ми працювали все життя. Аж до 2022-го композитора вважали “нашим” – з українським корінням, хоча війна на сході вже тривала. А тепер раптом забули і про походження Чайковського, і про те, що “Лебедине озеро” створювалося в Україні, і про те, що сам автор був другом Миколи Лисенка, на якому досі базується Національна опера”.
Мацак і Кривоконь додали, що сьогодні Україна постала перед вибором.
“Або на сцену повертаються росіяни й танцюють класику у власних постановках, або ми, українці, показуємо власне прочитання класики, одночасно шукаючи ресурси для створення нового українського мистецтва, – вважає подружжя. – А тепер про найболючіше. Із 2014 року, відколи Україна офіційно взяла курс на віддалення від російсько-радянської мистецької спадщини, на головній балетній сцені країни не з’явилося жодної по-справжньому успішної оригінальної української балетної постановки. Жодної”.
Подружжя вважає, що проблемою є не їхня участь у європейському турне, а “брак стратегічного бачення, куди рухатись українському балету, який зупинився між минулим і майбутнім”.
“Ми змушені запитати державу прямо – що конкретно ви готові зробити для розвитку українського балету? Чому досі немає чіткого закону чи офіційної позиції: що дозволено, а що заборонено? Що прийнятно, а що ні для всіх виконавців і театрів? Держава займається полюванням на відьом: скасуванням людей, скасуванням свободи творчості, консервацією страху. У таких обставинах неможливо будувати сучасну Україну. Скільки ще українських митців має покинути країну? Скільком ще заборонять професію заради хвилинного хайпу? Україна, заради якої ми збирали мільйони, рекламували її на найкращих сценах світу й носимо її ім’я в серці з любов’ю, – вона й наша теж”, – підсумувало подружжя.