Національний банк зупинив дві угоди через підозри у відмиванні грошей

“Цілих сімнадцять років треба було, щоб діждатися теперішньої хвилини відкриття надгробка”, — пригадував редактор Василь Мудрий тим, хто зібрався на Личаківському кладовищі на урочистому відкритті пам’ятника на могилі Івана Франка. Ця подія загальнонаціонального значення відбулася 28 травня 1933 року.

Автором надгробка став наддніпрянець Сергій Литвиненко — скульптор, який здобував мистецьку освіту в Кракові та Парижі, а також був хорунжим Армії УНР. Центральним образом монумента став Каменяр — символ, нерозривно пов’язаний із творчістю поета. Церемонія відкриття розпочалася о восьмій годині ранку, а дефіляди та святкові академії у різних частинах Львова тривали до кінця дня.

Львів, 28 травня 1933 року.

Був чудовий ясний ранок, як звідусіль вулицями Львова потекли маси народу, щоб узяти участь у святі відслонення пам’ятника на могилі найбільшого сина Галицької Землі, Івана Франка. Стрункими рядами ступали довгі колони Соколів, Лугів і Каменярів, хлопців і дівчат, селян, робітників та інтелігенції. Усі вони прямували на Личаківський цвинтар, де о 7:30 ранку призначено початок свята.

Вже задовго до призначеної години зібралися біля пам’ятника Франка члени Комітету його будови разом з його творцем, митцем Литвиненком, члени найближчої родини Поета, представники центральних українських установ, Української Парламентарної Репрезентації, гості з Волині, Буковини та Закарпаття, українські письменники, представники преси тощо. Настрій у всіх глибоко святковий.

"Не обійшлося без інцидентів"2 — Відкриття пам’ятника Іванові Франку у Львові на Личаківському цвинтарі. 28 травня 1933 року

Усі фото з архіву Дому Франка

Була рівно 8 година, коли серед загальної тиші голова Комітету будови, редактор В. Мудрий, відкрив свято промовою, яку мегафони передавали зібраним масам аж поза цвинтарні брами. Промову ту подали ми вже у вчорашньому числі “Діла” повністю. Під час цієї промови наспіла під пам’ятник штафета наїзників туристично-спортивного товариства “Підгір’я” з Дрогобича, яка в урні, заповіданій повітовим комітетом відкриття нагробника І. Франка у Дрогобичі, привезла на могилу Поета землю з його рідного села Нагуєвичі. Землю ту висипав голова Комітету на могилу, а урну передав дир. д-р І. Свєнціцький до Національного Музею.

На закінчення промови ред. Мудрий відслонив пам’ятник і в ту ж мить злучені мішані хори під диригуванням п. Ілярія Охримовича почали співати могутнє “Ви жертвою в бою”, а одразу потім чоловічі хори відспівали ще “Присягу Батави” — обидві композиції С. Людкевича. На тому перша частина свята завершилася і розпочалася дефіляда.

Дефіляда

Дефіляда перед пам’ятником, біля якого стояла почесна сторожа, розпочалася о 8:30 і закінчилася о 10:00, отже тривала цілу півтори години. Започаткували її відділи з вінками, причому перший вінок на могилі поклала родина Поета з написом: “Найдорожчому Татові і Дідові — діти і онуки”. Після того поклали вінок від українців Канади, а далі кожен відділ, що проходив, складав вінок від себе. Перелік установ, що поклали вінки, спробуємо подати завтра, але вже нині зазначимо, що з незначними винятками всі вони мали жовто-блакитні стрічки, тобто — маніфестація мала загальнонаціональний характер.

У дефіляді на почесному місці йшов Бориславський Басейн — рідні сторони покійного Поета. Це був великий відділ селян, робітників та інтелігенції, в якому несли, зокрема, прапор Т-ва “Зоря” з Дрогобича. За Бориславським Басейном йшли злучені львівські хори, а потім повіт за повітом, громада за громадою, школа за школою, установа за установою — майже всі або з прапорами, або з вінками. Так отже йшла Бережанщина, Підгаєччина, Золочівщина, далі Союз Української Поступової Молоді “Каменярі” з таблицею і прапором, УСРП з великим прапором, Яворівщина (вінок з печатками 194 товариств), Тернопільщина, Збаражчина, Рогатинщина, Стрийщина (чудовий вінок з барвінку, з вишитими стрічками), Миколаївщина й ін. Після того бачили ми в поході гурт євангеликів під проводом кількох пасторів, перед якими несли напис: “Українська Євангельська Реформована Церква”.

"Не обійшлося без інцидентів"3 — Учениці гімназії Василіянок під час відкриття пам’ятника Іванові Франку на Личаківському цвинтарі у Львові

За цією групою йшла ціла низка сіл Львівського повіту, далі Жовківщина, Городеччина і Сокальщина. У цій групі було кілька оркестрів і кілька сокільських та лугових товариств. За Сокальщиною марширували довгі ряди львівського жіноцтва під прапором “Союзу Українок”, за ними жіночі школи “Рідної Школи” у Львові, потім Комарнянщина, після неї львівська “Зоря” з оркестрою і прапором, т-во дозорців “Воля” у Львові, українське молоде робітництво, т-во “Сила” у Львові й ін. За цими товариствами дефілювали довгі колони “Лугів”, між якими помітили ми “Луги” зі Львова І—IV, а далі з Гряди, Збоїск, Бірок Янівських, Острова, Валяви, Малехова й Будькова. Під час дефіляди лугових відділів сталися, на превеликий жаль, дуже прикрі інциденти, про що згадуємо в іншому місці.

За “Лугами” дефілювали: Союз Українських Купців, Українське Технічне Т-во, українська кооперація, об’єднана в Ревізійному Союзі Українських Кооператив (Центросоюз, Нар. Торговля, Маслосоюз і ін.), гімн. СС. Василіянок у Львові, хлопчача бурса “Р. Ш.” з вулиці Хшановської (нині вул. Академіка І. Юхновського) зі своїм управителем, а далі читальні та інші установи з львівських передмість: Знесіння Нове, Кльопів, Стрийське, Вулька, Галицьке, Замарстинів, Голоско, Левандівка, Сигнівка, Богданівка і Личаків.

За львівськими передмістями марширували львівські сокільські товариства: Сокіл-Батько, Сокіл з Городецького, Личакова і Голоска, за ними Станиславівщина і Хирівщина, а далі група УСДП з прапорами і робітничою оркестрою. У цій групі йшла також “Робітнича Громада” зі Львова і з Борислава, Т-во “Праця” зі Львова і деякі чільні діячі ППС (Ширек, Скаляк, Лісевич та інші). Ця група зібралася потому біля могили покійного Миколи Ганкевича, де короткі промови, присвячені пам’яті Франка, виголосили: д-р Лев Ганкевич і ред. Скаляк.

"Не обійшлося без інцидентів"4 — Пам’ятник Іванові Франку у день відкриття

Коли минула перед пам’ятником група УСДП, дефілювали перед ним ще довго маси львівського громадянства, яке аж тепер дісталося на цвинтар. Закінчилося свято дефілядою великої групи впорядників, після чого всі учасники рушили всіма дорогами до міста. На цвинтарі залишилася могила Поета, а на ній має статичний пам’ятник, а перед ним і біля нього ціла гора вінків (цінніші стрічки будуть збережені в Музеї).

За оцінкою знавців, у дефіляді брало участь близько 20 000 осіб; причому надзвичайно чисельну участь взяло в ній організоване львівське громадянство, що слід підкреслити.

Жалюгідні інциденти

Ми вже зазначили вище, що під час дефіляди лугових товариств сталися надзвичайно сумні й прикрі інциденти. А саме, якась частина впорядників-студентів, що самі зголосилися до Комітету для допомоги у святі і свято обіцяли виконати все як слід, не хотіла впустити лугові товариства на цвинтар, замкнувши перед ними браму. Коли втручання Комітету не допомогло, довелося йому з допомогою тих впорядників зрезигнувати й призначити до тієї функції делегатів-селян, які радо на це згодилися. Однак, коли розпочалася дефіляда лугових товариств, пролунали з кіл студентів вигуки “Ганьба!”, а навіть посипався з-за могил і пам’ятників град каміння, яке поранило кількох луговиків та кілька цивільних осіб, у тому числі одну вчительку (тяжко) і кореспондента однієї єврейської газети. Не маємо просто слів, щоб належно висловити осуд щодо поведінки тих молодих людей, які не завагалися в такий спосіб спрофанувати це імпозантне свято на такому святому місці, як цвинтар, і в такий святковий момент. Гадаємо, що в осуді тих людей згуртується з нами вся, без винятку, українська преса, все наше громадянство.

У зв’язку з цією демонстрацією поліція заарештувала кількох молодих людей, відібравши від них каміння. Крім того, заарештовано ще кількох студентів дещо пізніше, під час вуличної демонстрації, але їх, як довідуємося, майже всіх згодом випустили на волю.

Окрім цієї демонстрації проти “Лугів”, студентські впорядники, як довідуємося, намагалися відсунути від дефіляди також групу УСДП, пропускаючи перед нею раз за разом інші відділи, що стояли позаду. Лише після рішучих протестів могла і та група пройти поруч із пам’ятником.

Святкова академія

Святкова Академія на вшанування Франка, що відбулася в суботу ввечері у залі кіно “Атлянтік”, а в неділю вполудень у залі Великого Театру, пройшла блискуче. Зала, розпродана до останнього місця, тріщала в обидва дні від натовпу. Порядок був зразковий у всіх відношеннях, настрій надзвичайно святковий, чому сприяла не тільки чудово прибрана естрада, на якій красувався бюст Франка роботи митця Литвиненка, але й глибокодушна, високопоетична промова Богдана Лепкого та декламація творів Франка у виконанні п. Геника-Березовського. Фахову оцінку окремих музичних номерів подамо завтра, але вже нині зазначимо, що всі вони варті були трансляції на всіх європейських радіостанціях.