У 2025 році 92,7 мільйона людей у Європейському Союзі, або 20,9% населення, перебували у зоні ризику бідності чи соціальної ізоляції. Цей показник майже не змінився порівняно з попереднім роком: у 2024-му таких людей було 93,3 мільйона (21%). Такі дані наводить Eurostat.
Розрив між країнами-членами ЄС залишається суттєвим. Найвищий показник ризику бідності та соціальної ізоляції зафіксовано у Болгарії (29%), за нею йдуть Греція (27,5%) та Румунія (27,4%). На противагу їм, найнижчі показники спостерігаються у Чехії (11,5%), Польщі (15%) та Словенії (15,5%).
Вищезазначений показник відомий як AROPE (At Risk of Poverty or Social Exclusion) і враховує не лише рівень доходу людини. До цієї категорії відносять особу, якщо виконується хоча б одна з трьох умов:
- її дохід нижчий за 60% медіанного доходу в країні проживання;
- особа не може дозволити собі придбання необхідних товарів та послуг для нормального життя;
- людина проживає в домогосподарстві з надзвичайно низькою інтенсивністю праці, де дорослі працюють не більш як 20% від свого потенційного робочого часу.
Це означає, що показник AROPE відображає ширшу картину, ніж просто кількість людей із низькими доходами. Наприклад, сім’я може мати дохід, що формально перевищує поріг бідності, але при цьому не мати достатньо коштів для покриття непередбачених витрат, забезпечення нормального харчування чи оплати житла.
Навіщо цей показник Україні
Саме такий комплексний підхід до оцінки соціального стану зможе застосовувати Україна у своїй статистиці. З 2026 року Державна служба статистики України (Держстат) розпочала проведення обстеження EU-SILC — дослідження доходів та умов життя населення. На основі цього дослідження країни ЄС, зокрема, розраховують показник AROPE. Очікується, що перший звіт щодо України буде опубліковано на початку 2027 року.
Це дозволить Україні точно визначити частку населення, яка перебуває у зоні ризику бідності чи соціальної ізоляції, а також виявити конкретні причини: чи то проблеми із зайнятістю, чи недостатній рівень доходів, чи труднощі з покриттям базових потреб. Це є особливо актуальним в умовах війни, коли втрата роботи, вимушене переміщення та зростання витрат можуть одночасно негативно впливати на добробут домогосподарств.
Отримані дані також стануть цінним інструментом для оцінки ефективності соціальних програм. Держава зможе більш точно визначати групи населення, які потребують допомоги, та перевіряти, чи дійсно наявні виплати та пільги сприяють зменшенню ризику бідності.
