25 жовтня бразильці вдруге підуть на виборчі дільниці для другого туру президентських виборів. Результати матимуть значення не лише для майбутнього самої країни, але й для регіону та світу. Поряд із Канадою та Мексикою, Бразилія під керівництвом чинного президента Луїса Інасіу Лули да Сілви є однією з небагатьох країн регіону, яка виступила проти спроб Дональда Трампа втручатися у внутрішні справи.
Зростання ультраправих
За часів Лули Бразилія й надалі слугує бастіоном проти нав’язування популістських правих порядків, які, на думку критиків, суперечать ширшим інтересам місцевих суспільств, натомість задовольняють інтереси певних внутрішніх еліт. Саме в цьому контексті слід розглядати бразильські вибори поряд з іншими виборчими процесами в демократичному світі.
Багато лідерів “трампівського” типу нещодавно прийшли до влади на континенті. Видання The Economist зібрало статистичні дані, щоб спробувати описати цю тенденцію. Згідно з публікацією, у 2023 році в регіоні було два-три президенти, які підтримували Трампа. Сьогодні їх 11. Якщо буде обраний Флавіо Болсонару — син ув’язненого колишнього президента Жаїра Болсонару — він стане 12-м. У разі такого розвитку подій, зв’язок Південної та Центральної Америки з чинною адміністрацією США посилиться.
Периферійний реалізм
Однією з теоретичних шкіл у міжнародних відносинах, яка намагається пояснити це явище, є «периферійний реалізм». Згідно з цією теорією, реалістично оцінюючи свої обмежені ресурси та незначні економічні, військові, інституційні чи дипломатичні можливості, країни займають підлеглу позицію. Іншими словами, вони стають лише вагоном у локомотиві США.
Сьогодні в Колумбії та Аргентині є люди, які виступають з подібними поглядами. Переважна думка в оточенні Флавіо Болсонару також, схоже, відповідає периферійному реалізму. Кандидат, публічно симпатизуючи Дональду Трампу, вже заявляв на мітингах, що в разі обрання він приєднається до регіональної ініціативи безпеки Трампа «Щит Америк» для «боротьби з наркотероризмом».
Деякі статті та матеріали кампанії Флавіо Болсонару вже чітко це демонструють. Якщо відбудеться зміна влади – з перемогою виборчого опонента над чинним президентом у Бразилії – країна, ймовірно, приєднається до групи держав, що підтримують Білий дім, до якої входять Аргентина та Колумбія – відповідно, друга та третя за величиною країни Південної Америки після Бразилії.
Периферійний реалізм, отже, є ідеєю прийняття свого периферійного статусу та дій у найбільш прагматичний спосіб, нормалізуючи підкорення інтересам наймогутнішої країни. Роблячи це, країна відмовляється від концепції суверенної рівності народів — стовпа міжнародного права — щоб визнати асиметрію між націями і звідти спробувати отримати якусь вигоду.
Проблема полягає в тому, що ці вигоди майже незмінно спрямовані на правлячу еліту підлеглій країни. Суспільство загалом зрештою змушене нести витрати такого зовнішньополітичного вибору. І це не теорія, яку вигадали зараз; вона вже має свою історію. Наприклад, у 1990-х роках відомий аргентинський теоретик Карлос Ескуде — наставник тодішнього президента Аргентини Карлоса Менема — виступав на підтримку цієї школи думки.
Є й інші приклади. Коста-Рика, наприклад, не має армії, відмовившись від неї і передавши функцію безпеки Сполученим Штатам. Це класичний приклад того, як ключовий принцип суверенітету — наявність збройних сил для захисту території та населення — може бути принесений у жертву в рамках периферійного реалізму.
Прогнозування сценаріїв
У разі перемоги Флавіо Болсонару 25 жовтня, я вважаю, одним із перших кроків буде приєднання Бразилії до «Щита Америк» Трампа, альянсу, створеного під приводом боротьби з організованою злочинністю в Америці. Це може прокласти шлях до більшого втручання США у зовнішню політику в сферах, пов’язаних з міжнародною безпекою.
В економічній сфері, ймовірно, відбудеться уповільнення розвитку країни. У нещодавній статті для Project Syndicate провідна бразильська економістка Лаура Карвальо та американський лауреат Нобелівської премії Джозеф Стигліц зазначають, що плани Флавіо Болсонару щодо скорочення державних витрат до 1,5% ВВП можуть штовхнути Бразилію в рецесію, завдати шкоди робітникам та малому бізнесу, а також зменшити податкові надходження — і все це без вирішення проблеми боргу країни.
Крім того, судячи зі складу коаліції, яка підтримує Флавіо Болсонару — провідні фігури на фінансових ринках та агробізнесі як основні — я прогнозую, що його перемога зашкодить процесу реіндустріалізації країни. Ці два сектори, безумовно, отримають більше уваги, а промисловість — один із пріоритетів президента від Робітничої партії Лули — постраждає.
Але я роблю цей прогноз, виходячи лише з того, що бачу навколо себе, оскільки план уряду Флавіо Болсонару має багато прогалин. У ньому немає нічого конкретного — насправді, те, що рухає виборцями Флавіо Болсонару, — це антипатія до Робітничої партії.
Іншим важливим моментом буде посилення присутності великих іноземних технологічних платформ у країні. Наразі вони перебувають під обмеженням, особливо з боку Верховного Федерального Суду Бразилії. Ці компанії, безумовно, знайдуть більше можливостей для роботи та зіткнуться з меншою кількістю перешкод на бразильському ринку, якщо переможе Флавіо Болсонару.
Ця тенденція вже вимальовується, з аргументами на користь свободи вираження поглядів та посиланнями на індивідуальні свободи — що явно відповідає інтересам цих великих цифрових платформ. Це вже сталося у Сполучених Штатах, коли Дональд Трамп запропонував Ілону Маску державну посаду, а також зробив кілька жестів на адресу магнатів Big Tech.
Революція ШІ
Нещодавно в бразильській щоденній газеті Gazeta do Povo була опублікована стаття Маркоса Дегаута, професора міжнародних відносин, який працював в адміністраціях колишніх президентів Мішела Темера та Жаїра Болсонару, та Ліндлфо Кадемарторі, дипломата, який входить до близького оточення Флавіо Болсонару. Вона дає уявлення про майбутній план дій.
Згідно з їхніми словами, ми живемо в епоху «революції штучного інтелекту», яка порівнянна з промисловою революцією XVIII-XIX століть. Це нова революція у способах виробництва, у соціальних відносинах та у всіх сферах людського життя. І зараз через це перемальовуються міжнародні альянси.
Сполучені Штати лідирують у галузі штучного інтелекту, робототехніки та передових технологій, за ними йде Китай. Оскільки Бразилія не має ефективних засобів для участі в цій боротьбі за цифрову суверенність, автори стверджують, що вона повинна об’єднатися зі Сполученими Штатами, які вони вважають більш надійними, ніж Китай.
З цього приводу Дональд Трамп вже дав зрозуміти, що хто не з США, той проти них. Він навіть дійшов до того, що видав указ, згідно з яким найсучасніші моделі ШІ компанії Anthropic (зокрема, «Claude») не могли використовуватися рештою світу і мали бути обмежені американськими компаніями та громадянами, стверджуючи, що це питання національної безпеки. По суті, це просто політика затримки або перешкоджання китайському технологічному розвитку.
Аргумент Дегаута та Кадемарторі полягає в тому, що якщо Бразилія не об’єднається зі Сполученими Штатами, вона не матиме доступу до Революції ШІ. Вона буде ізольована — відрізана від світу. Але як Бразилія могла б зробити внесок у цей західний альянс ШІ? Якщо говорити відверто: водою для центрів обробки даних і рідкоземельними елементами для виробництва металів, необхідних для здійснення революції.
Бразилія знову залишиться надійним постачальником критично важливих мінералів та водних ресурсів. Це та сама стара формула, лише в цифровій обробці. Компанії Big Tech приймають периферійний реалізм, щоб Бразилія залишалася в пастці моделі екстрактивізму, яку ми надто добре знаємо протягом 500 років.
Ця стаття була вперше опублікована португальською мовою
- Демократія
- Вибори
- Суверенітет
- Дональд Трамп
- The Conversation Brasil
- Гегемонія США
- Вибори в Бразилії 2026
Подробиці можна знайти на сайті: theconversation.com