Центральні банки після фінансової кризи 2008 року та подій 2020-го перетворилися з кредиторів останньої інстанції на фактичних «маркет-мейкерів останньої інстанції». Вони гарантують стабільність ринків облігацій навіть під час паніки, що, на думку The Wall Street Journal, змінює поведінку інвесторів.
Така політика, хоч і швидко зупиняє розпродажі, водночас може зменшувати сприйняття ризику інвесторами та стимулювати їх до збільшення позикового фінансування.
Як допомога породжує нові ризики
Ситуація на ринку РЕПО, де державні облігації слугують заставою для короткострокових позик, є показовою. Впевненість у підтримці центробанку дозволяє хедж-фондам активно торгувати держоблігаціями. Хоча прибуток від таких операцій невеликий, фонди використовують значне кредитне плече. За даними WSJ, станом на кінець 2025 року хедж-фонди володіли казначейськими облігаціями США на суму $2,4 трлн, тоді як десять років тому ця цифра становила близько $600 млрд.
Проблеми виникають, коли ринок різко рухається проти настроїв інвесторів. Учасники з великим борговим навантаженням можуть одночасно закривати позиції, посилюючи падіння цін. Це змушує центробанк знову втручатися для запобігання системній кризі.
Таким чином формується замкнене коло: центробанк втручається під час кризи, ринок звикає до державної підтримки, інвестори нарощують борги та кредитне плече, накопичуються системні ризики, новий шок провокує розпродажі, а регулятор знову запускає екстрений механізм підтримки.
Головний економіст Банку Англії Г’ю Пілл називає це парадоксом: заходи, спрямовані на стабілізацію фінансової системи, можуть створювати нові джерела нестабільності.
Дилема для монетарної політики
Іншою проблемою є суперечність підтримки ринків завданням центральних банків щодо боротьби з інфляцією. Якщо інвестори впевнені в доступності ліквідності та готовності регулятора втрутитися, вони можуть активніше позичати та інвестувати, навіть коли центробанк намагається посилити фінансові умови.
Показовим став 2020 рік, коли масштабні покупки облігацій стабілізували ринки, але водночас сприяли накопиченню значного обсягу ліквідності. Пізніше, після початку енергетичної кризи та повномасштабного вторгнення росії в Україну, інфляційний тиск ускладнив завдання центробанків.
Натомість, Пілл вважає вдалим прикладом дії Банку Англії у 2022 році. Регулятор тимчасово та точково купував британські облігації, щоб зупинити розпродаж, але не відмовився від загального курсу на жорсткішу монетарну політику.
Для центральних банків ключове завдання полягає в тому, як зберегти можливість швидко стабілізувати ринок у кризових ситуаціях, не створюючи у учасників ринку впевненості, що ризики врешті-решт завжди покриватиме регулятор.
