У Харкові нейрохірург Олександр Марков за підтримки ветеранського фонду заснував реабілітаційний центр
Харків’янин Олександр Марков понад два десятиліття віддав роботі в лікарні екстреної допомоги, а згодом займався розвитком реабілітаційного відділення у приватній медичній установі. Він давно виношував ідею власної справи, але втілити її вдалося лише завдяки гранту від Українського ветеранського фонду. Навесні 2023 року нейрохірург орендував приміщення, придбав необхідне обладнання та відкрив у центральній частині Харкова заклад під назвою «Markov RehabCenter».
Центр реабілітації та відновлення приймає як військовослужбовців, так і цивільних осіб. Головним завданням Маркова є досягнення швидкого фізичного та психологічного «перезавантаження» пацієнта.
Фахівець поділився своїм досвідом, міркуваннями щодо реабілітології та підприємництва в умовах міста, яке постійно зазнає російських атак, у бесіді з кореспондентами Укрінформу.
ЛІКАР ДЛЯ ЦИВІЛЬНИХ В УМОВАХ ВІЙНИ
Олександр Марков отримав грант від Українського ветеранського фонду як учасник антитерористичної операції. У 2015 році нейрохірург долучився до першого мобільного добровольчого шпиталю ім. Миколи Пирогова. Він проводив операції на Донеччині та Луганщині, зокрема в районах Бахмута (тоді ще Артемівська) та Попасної.
– Медики, що служили в армії, опікувалися пораненими військовими. Я ж надавав допомогу цивільному населенню, оскільки медичної допомоги катастрофічно не вистачало, а прифронтова зона залишилася практично без кваліфікованих медичних працівників, – зауважує Марков.
У 2022 році він вдруге приєднався до добровольчого шпиталю. 1 березня з Харкова він евакуював свою родину після того, як центр міста, зокрема будівля обласної адміністрації, зазнав ударів.
– Я довіз сім’ю до кордону, а потім разом із друзями ми організувалися і поїхали до Києва. Я обіймав посаду головного лікаря в одній із локацій у Вишгороді, де ми лікували військовослужбовців. Пізніше, у квітні, ми вирушили на схід – до Бахмута, Лисичанська, Слов’янська, Сєвєродонецька. Загалом, я не практикую як нейрохірург приблизно з 2019 року, а лише консультую. Я вважаю, що хірургія – це справа молодих спеціалістів. Хоча досвід і є, але потрібні й фізичні сили. Проте в Бахмуті мені все ж довелося оперувати цивільних, які постраждали під час обстрілів, – згадує Марков.
Після започаткування власної справи фахівець ще більше зосередився на реабілітаційній діяльності.
– По суті, це вже третій реабілітаційний центр, який я будую, але перший, який належить мені особисто. І я прагну виконувати цю роботу на високому рівні. Наша країна потребує якомога більшої кількості реабілітаційних закладів, – ділиться лікар.
МІШКИ З ПІСКОМ НА ВІКНАХ, ВОГНЕСТІЙКІ ЧОХЛИ НА ОБЛАДНАННІ
Медичний заклад розташований неподалік центру міста, за кілька хвилин їзди від площі Свободи. На підвіконнях розміщені мішки з піском, вікна наполовину закладені. На кушетках та спеціальному обладнанні, яке наразі не використовується, натягнуті щільні та важкі чохли.
– Вони вогнетривкі, – пояснює лікар. – Для захисту у випадку прильоту та пожежі, а також від уламків скла.
Марков зазначає, що після обстрілів житлових кварталів Шевченківського району наприкінці минулого та на початку поточного року, пацієнти почали масово скасовувати записи на прийом. Дехто вирішив виїхати з міста, інші ж намагалися менше виходити з дому. Однак лікар не планує змінювати місце розташування клініки.
– А де в Харкові є безпечна зона? Такої немає. Потрібно працювати, – стверджує він.
І це дійсно так.
Ветеран Володимир Самойленко, який вперше звернувся за консультацією, має давні проблеми зі спиною. Чергове загострення призвело до того, що він може нахилитися лише з болем. У період з 2014 по 2018 рік чоловік проходив службу за контрактом у 25-й повітряно-десантній бригаді. Він брав участь у звільненні Слов’янська та Краматорська, був у Дебальцевому та Шахтарську, де отримав поранення. Згодом захищав Авдіївку, Зайцеве, Ясинувату. Після повномасштабного вторгнення він долучився до територіальної оборони та брав участь у складних боях за Питомник, Руську Лозу, Великі та Малі Проходи на Харківщині, Бахмут на Донеччині, а пізніше служив на Сумському прикордонні.
– Спина «зірвана» ще з часів АТО через надмірні навантаження. Я лікувався у багатьох місцях, але мало що допомагало. Дізнався, що тут є процедура витягування хребта, тому прийшов проконсультуватися, – розповідає Володимир.
Після роботи з пацієнтом Марков демонструє тракційний стіл, призначений для згаданого витягування хребта.
– Це пристрій американського виробництва. Мабуть, найкращий серед аналогічних. Я отримав його наприкінці грудня. Людина лягає, фіксується верхня та нижня частини тіла. Пристрій вмикається. Витягування – це давній лікувальний метод, який за умови грамотного застосування дає дуже добрий результат. Він розслаблює та розтягує м’язи, здійснює помпу міжхребцевого диска, тобто позитивно впливає на хрящову тканину. Витягування у різних формах застосовується у багатьох оздоровчих практиках, наприклад, у йозі. Однак осьове витягування можливе лише за допомогою спеціального апарата, – пояснює Марков.
На запитання про вартість такого столу, він хитає головою:
– Ні-ні, навіть вголос не хочу називати цю суму. Сам би я за рік таких грошей не заробив, навіть близько.
Він зауважує, що скептично ставився до будь-яких конкурсів, тому був щиро здивований, коли його проєкт став одним із переможців.
– Я тричі подавав заявку на грант через “Дію”, але мені відмовляли з незрозумілих причин. А потім у Харкові через Асоціацію приватних роботодавців я дізнався про Український ветеранський фонд, – згадує лікар.
100% ВІЙСЬКОВИХ ПОТРЕБУЮТЬ КОМПЛЕКСНОЇ ДОПОМОГИ
Окрім військовослужбовців (чинних і ветеранів), за допомогою до реабілітолога звертаються також представники правоохоронних органів.
– Приходять поліцейські, як чоловіки, так і жінки. На початку вторгнення багатьом видали бронежилети вагою 13 кілограмів! Звісно, таке навантаження негативно позначається на спині. Згодом закупили бронежилети з керамічними пластинами, які важать 3–4 кг. А військовослужбовці, які перебували безпосередньо в зоні бойових дій, усі мають проблеми зі спиною, це 100%. Причинами є переохолодження та фізичні навантаження. Важливо зазначити, що універсального лікування не існує. Будь-який позитивний результат досягається завдяки комплексному застосуванню різних методів, – наголошує Марков.
У клініці також є апарат для ударно-хвильової терапії, яка стимулює м’язи та сухожилки.
В іншому кабінеті встановлена система для реабілітації «RedCord». Проте Марков називає навіть це сучасне обладнання лише частиною терапевтичного процесу.
– Є спеціальний стіл, який регулюється по висоті, та система підвісів, у якій пацієнт виконує різноманітні вправи. Ця система дозволяє як діагностувати пацієнта, так і проводити лікування, відновлюючи певні функції. Адже біль у спині може мати безліч причин. Це може бути суто структурний біль, спричинений м’язовим дисбалансом під час руху, або постійний, монотонний біль (я називаю його «болем виснаження»), або ж поєднання різних видів. Будь-яке виснаження ресурсів організму може супроводжуватися болем у попереку. Можна робити що завгодно, але поки в людини не відновиться ресурс, біль не мине, – вважає лікар.
Він пояснює, що незалежно від типу розладу, з яким звернувся пацієнт, завжди присутні структурний, регуляторний, емоційний та вісцеральний (пов’язаний із внутрішніми органами) компоненти. Тому необхідно провести діагностику, “розкласти” проблему на складові та підібрати відповідний інструмент для кожної частини.
У клініці, окрім засновника, працюють психолог, реабілітолог та масажист.
– У нас уже є успішний досвід, коли військовослужбовці після перебування на фронті повністю “перезавантажувалися” за короткий термін – під час відпустки, за 7-10 днів. Це включає психологічну підтримку, діагностику старих хронічних захворювань та їх загострень, діагностику структурних порушень – болів у суглобах та спині, розбір регуляторних проблем: розладів сну, порушень нервової системи, часто пов’язаних із постконтузійним станом, панічних атак, синдрому подразненого кишківника, кардіоневрозу та багатьох інших. Як тільки військовий отримує кваліфіковану турботу, повірте, він “розквітає”. За тиждень це вже зовсім інша людина, – розповідає лікар.
На його думку, саме на таку комплексну допомогу, доступну в одному місці, має бути орієнтована українська реабілітологія.
– Військові просто не мають часу бігати по різних лікарях, стояти в чергах, – підкреслює Марков. – На жаль, у Харкові взагалі дуже мало кваліфікованих реабілітологів.
Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського