Гроші, котрі мають допомагати у протидії забрудненню, витрачають на нагальні потреби, йдеться у матеріалі “Екополітики”
Фото: depositphotos.com
“Якщо проєкт має хоча б якусь екологічну складову (а якщо ретельно пошукати, то вона є скрізь), його дуже легко додають до Програми захисту навколишнього природного середовища. І, як наслідок, серед ініціатив, які фінансуються, зокрема, і коштом екологічного фонду, передбачено облаштування місць для збирання сміття контейнерами, зведення мереж водопостачання та каналізування, буріння свердловин і навіть перелік зелених насаджень у населених пунктах”, – повідомили автори “Екополітики”.
За переконанням аналітиків видання, фінансування екологічного податку йде на псевдоекологічні заходи та не використовується для “зеленого” переходу господарства.
“Екологічний податок є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання, чия діяльність негативно впливає на довкілля. Проте аналіз ситуації показує: гроші, які повинні сприяти боротьбі із забрудненням або екомодернізації, фактично витрачаються на поточні потреби громад. Івано-Франківська область коштом екоподатку фінансувала ремонт лікарні та будівництво гребель на річках, а Вінницька область озеленювала територію шкіл і косила комиш. Експерти впевнені, що фінансування податку було б більш доцільно спрямовувати на екомодернізацію підприємств, які й виробляють викиди”, – підсумувало видання.
Контекст
У січні “Екополітика” писала, що для “зеленого” переходу українській промисловості потрібно €102 млрд інвестицій, водночас заплановане фінансування Фонду декарбонізації України становить лише €182 млн, а це 0,17% від потреби.