Цього літа, коли температурні рекорди били один за одним, продажі кондиціонерів стрімко зросли. Проте ця технологія може посилювати кліматичні зміни.
Кондиціонери перекачують газ, відомий як холодоагент, по замкненому контуру, виводячи тепло з приміщення (а іноді й вносячи його). Частина цього газу неминуче витікає протягом терміну експлуатації пристрою, а також під час його утилізації. На жаль, багато холодоагентів є потужними парниковими газами. У глобальному масштабі витоки холодоагентів відповідають приблизно за третину кліматичного впливу систем охолодження, тоді як електроенергія, що використовується для роботи обладнання, відповідає за решту.
Кондиціонери мають різні маркування. На пристроях, встановлених останнім часом у будинку чи офісі, ймовірно, буде вказано “R-32” — тип гідрофторвуглеводнів (ГФВ). Старіші пристрої часто мають маркування “R-410A” — суміш ГФВ. Кілограм R-410A утримує приблизно в 2 000 разів більше тепла, ніж вуглекислий газ. R-32 також є потужним парниковим газом, але його вплив на потепління приблизно втричі менший, ніж у R410A.
Науковці стурбовані цими холодоагентами вже багато десятиліть. Але якщо повернутися в 1970-ті та 1980-ті роки, їх більше хвилював вплив цих речовин на озоновий шар, ніж на клімат. Приблизно в той час дослідники виявили, що найпоширеніші тоді холодоагенти, хлорфторвуглеводні (ХФВ), руйнують стратосферний озон, який захищає нас від ультрафіолетового випромінювання, що спричиняє рак шкіри.
Вже зараз ви можете зробити щось, щоб охолодити свій дім наступного літа — і це набагато дешевше, ніж кондиціонер
Після виявлення “дірки” в озоновому шарі над Антарктикою, у 1987 році країни погодилися підписати знакову екологічну угоду, відому як Монреальський протокол.
Цей протокол та його подальші поправки поступово вивели з обігу ХФВ, але дозволили тимчасово використовувати сполуки, що називаються гідрохлорфторвуглеводнями (ГХФВ), які менше шкодили озоновому шару. Протягом 1990-х років ГХФВ почали замінювати ГФВ, які взагалі не руйнують озон.
Без Монреальського протоколу, згідно з дослідженнями, над Арктикою, так само як і над Антарктикою, могли б утворитися озонові дірки. Натомість озоновий шар починає відновлюватися.
Проблема вирішена? На жаль, ні. ГФВ, як і ХФВ та ГХФВ, є надзвичайно потужними парниковими газами. За прогнозами, без контролю вони можуть призвести до підвищення глобальних температур на 0,3–0,5 °C до кінця століття, що становить значну частку від приблизно 1,2 °C потепління, спричиненого діяльністю людини.
15 жовтня 2016 року сторони Монреальського протоколу зібралися в Кігалі, Руанда. Вони домовилися поступово скорочувати виробництво ГФВ на користь газів з меншим потенціалом глобального потепління (показник того, наскільки потужним є газ порівняно з вуглекислим газом). Вперше протокол було використано для контролю газів виключно через їхній вплив на клімат.
Незважаючи на очевидний ранній успіх Кігалі, атмосферні дані свідчать, що самозаспокоєння є неприпустимим. Mariola Gutierrez/Shutterstock
У 2014 році, за два роки до узгодження Кігалійської поправки до Монреальського протоколу, ЄС ухвалив правила щодо поступового скорочення ГФВ. Ці правила дозволяють Європі та Великій Британії виконати свої зобов’язання за Кігалі. З січня 2025 року нові невеликі спліт-кондиціонери (пристрої, що опалюють або охолоджують одну кімнату), що продаються у Великій Британії, більше не зможуть використовувати R-410A — ГФВ з високим потенціалом глобального потепління. Портативні пристрої не можуть використовувати гази з високим потенціалом потепління з 2020 року. ЄС тепер прагне майже повністю відмовитися від ГФВ до 2050 року.
Окрім перевірки етикеток на кондиціонерах, як ми, науковці, можемо дізнатися, чи працює Кігалійська поправка? Найпряміший спосіб — це вимірювання в атмосфері.
На станції атмосферних досліджень Мейс-Хед на вітряному західному узбережжі Ірландії прилади безперервно вимірюють ці гази з 1987 року. Мейс-Хед є однією з небагатьох станцій у світі, що вимірюють ці гази в концентраціях всього кілька частин на трильйон.
У 2019 році ці вимірювання допомогли виявити джерело відновленого глобального виробництва ХФВ, через роки після заборони Монреальським протоколом. Після припинення незаконного виробництва ХФВ для використання в ізоляційних пінах, викиди знизилися.
Атмосферні дані показують, що кількість ГФВ-сполук суттєво зросла за останнє десятиліття. Однак загальне зростання їхніх викидів сповільнилося, а викиди ГФВ значно нижчі, ніж прогнозували до узгодження Кігалійської поправки.
Дослідження 2025 року прогнозувало, що кліматичний вплив кондиціонування повітря може бути таким самим, як і сьогодні, або навіть нижчим, навіть за умови значного зростання попиту. Але це залежить від виконання або перевиконання наших зобов’язань за Кігалі, підвищення ефективності кондиціонерів, розширення використання заходів охолодження з нульовим споживанням енергії (наприклад, затінення) та переходу на низьковуглецеву електроенергію.
Уважно стежимо за концентраціями
Незважаючи на очевидний ранній успіх Кігалійської поправки, атмосферні дані свідчать, що самозаспокоєння є неприпустимим.
Минулого року науковці показали, що викиди відпрацьованого газу HFC-23, найпотужнішого теплоносія з усіх ГФВ, значно перевищують викиди, офіційно задекларовані сторонами Кігалійської поправки. Оскільки HFC-23 є таким сильним парниковим газом, ця розбіжність еквівалентна трохи більше ніж половині річних викидів парникових газів Великої Британії. Дослідники та уряди намагаються з’ясувати причини несподіваних викидів.
Вміст холодоагентів у кондиціонерах та холодильниках формувався під впливом Монреальського протоколу майже 40 років. Ми знаємо, де він спрацював, а де потребує пильнішого контролю, лише завдяки тому, що дослідники продовжують вимірювати атмосферу. Зараз наше завдання — підтримувати та розширювати це моніторингове спостереження, щоб Кігалійська поправка могла продовжити це визначне досягнення.
Дізнатися більше на: theconversation.com