
Олег із позивним Матрос уже п’ятий рік поспіль воює за Україну. За цей час він пройшов шлях від піхотинця та оператора БпЛА до тилової посади. У 2014 році Олег був змушений покинути рідний Донецьк. З початком повномасштабного вторгнення він одразу добровільно вступив до лав ЗСУ.
До війни вітрильний спорт займав важливе місце в його житті. Нещодавно, вперше за роки повномасштабної війни, Олег знову вийшов під вітрилом разом із побратимами зі 128-ї ОМБр «Дике поле».
У регаті, де змагалися екіпажі ветеранів та чинних військовослужбовців, команда яхтсменів «Дикого поля» виборола третє місце.
Олег розпочав свою вітрильну кар’єру ще в дитинстві. Згодом захоплення переросло в глибоке вивчення спеціальної літератури та навіть самостійне будівництво плавзасобів. У 2021 році він здобув перше місце на Кубку України в класі катамаран на Кременчуцькому водосховищі.
«Війна – це тяжка праця. Я був піхотинцем, отримав дві контузії. Стан здоров’я вже не дозволив. Перейшов у БПЛА, літав. Ну, а потім став сержантом МЗ. Зараз на цій посаді вже рік», – розповів військовослужбовець.
Олег також поділився історією про свою нерідну доньку, яка служить разом із ним в одній бригаді. Він зізнається, що найстрашніше – бачити, як близькі люди працюють під обстрілами та допомагають пораненим побратимам.
Найбільше ж Матрос мріє про повернення всіх військових додому та завершення війни.
«Мрію, щоб усі хлопці повернулися. Це сама мрія. Коли закінчиться війна, я хочу пройти по тих місцях, у яких я був, і побачити те, що я бачив до війни, з тими хлопцями, з якими я ходив. Така нездійсненна мрія», – поділився захисник.
Для Олега вітрильний спорт – це передусім свобода.
«Вода – це воля. Ти йдеш, куди дивиться твій зір. Ти ні від кого не залежиш. Ти сам собі господар. Воля – це все», – зазначив Матрос.
Дивіться видовищний репортаж про силу духу, любов до моря та мрію Олега обійти під вітрилом вільний Крим.
Джерело: dnipro.tv
