Порцелянові вази — така сама вічна класика, як і квіти. Чи є у вашій оселі така ваза? Чи користуєтеся ви нею? Чи знаєте її історію?
У відвертій розмові з «ФАКТАМИ» колекціонерка, дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк поділилася своїми думками про вази з флористичними мотивами.
«У прозорій склянці — цілий сад»
– У розписі вази «Букет у склянці» художниця Юлія Красна змальовує квіти не просто як декоративний натюрморт, а як один щасливий літній день, що потрапив до оселі й прикрасив стіл, — зауважує Людмила Карпінська-Романюк. — У звичайній прозорій склянці розквітає цілий сад. Над усіма квітами панує велична рожева півонія, що розкрилася довірливо, пелюстка за пелюсткою, від ніжного рожевого до глибоких малинових відтінків у серцевині. Її пишність доповнюють дрібніші рожеві квіти, білі пелюстки жасмину, легке мереживо дрібних суцвіть і зелене листя. Одні квіти тільки-но розгортаються, інші вже виставили свої золотаві серединки сонцю.
– Художниця майстерно грає на контрастах. Ніжні рожеві та білі квіти спалахують на глибокому синьому тлі. Ця синява то нагадує вечірнє небо, то густу тінь літнього саду, то старовинний кобальтовий орнамент. Серед листя виникають золотаві декоративні лінії, мереживні фрагменти, фантазійні завитки. Реальний букет поступово переходить у світ орнаменту, і межа між садом та мистецькою уявою стає майже невловимою. А внизу — склянка. Проста, майже буденна. Художниця передає її прозорість блакитними, зеленкуватими та синіми мазками. Крізь скло ніби видно воду та стебла. Ця невелика побутова деталь повертає всю пишну композицію з декоративного світу до людського життя. Можливо, саме тому робота викликає спогади. Про літо, коли вікна відчинені до пізнього вечора. Про півонії, що наповнюють кімнату ароматом. Про жасмин біля дому. Про склянку з квітами на кухонному столі, сонячну пляму на скатертині й день, якому, здається, не буде кінця.
— Краса!
– У цій вазі є щось дуже особисте: не парадний букет, а квіти, зібрані для себе. І тому «Букет у склянці» Юлії Красної можна сприймати як розповідь не стільки про квіти, скільки про пам’ять. Ми не можемо зберегти літо, його тепло, запах саду, довгі вечори. Але іноді воно залишається в зовсім простих речах: у звичайній склянці, у кількох квітах, у кольорі неба. І тоді виявляється, що для щастя часом достатньо лише «принести» сад додому й поставити його у склянку з водою.
«У вазі „Весна“ Юлії Красної квіти стають головними провісниками пробудження природи»
— Чим вас особисто приваблює ця ваза?
– У вазі «Весна» Юлії Красної квіти стають головними провісниками пробудження природи, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Художниця збирає їх не в урочистий букет, а ніби показує такими, якими вони з’являються навесні, одна за одною, серед молодої зелені. Найвиразнішими є великі фіолетові квіти, подібні до сон-трави, одного з найпоетичніших символів ранньої весни. Їхні важкі, ще наче напівсонні пелюстки розкриваються назустріч теплу, а золотаві тичинки світяться всередині маленькими сонцями. Поряд розсипані яскраво-сині квіточки, схожі на весняні проліски чи фіалки, та невеликі помаранчеві квіти, які додають розпису теплих сонячних акцентів.
«Ваза Івана Ткаченка і Марфи Тимченко нагадує великий білий порцеляновий глечик, на якому назавжди залишився квітнути сад»
— В українських митців такі різноманітні форми та розписи ваз…
– Так. Ось ваза Івана Ткаченка та Марфи Тимченко. У розписі відчувається щедра декоративність: великі фантазійні квіти в теплих золотаво-вохристих, червоних і бордових тонах густо вкривають тулуб вази, переплітаючись із зеленим листям та дрібними рослинними пагонами. Особливо цікаво, як розпис підпорядкований формі: він зосереджується на округлому тулубі, тоді як висока біла шийка залишається майже недоторканою кольором. Завдяки цьому пишність квіткового декору не перевантажує предмет, а білий фарфор створює необхідну паузу й підкреслює стрункий силует вази. У самих квітах немає прагнення точно відтворити певні ботанічні види. Це радше фантазійний сад, у якому реальні форми перетворюються на декоративний орнамент. Великі розкриті квіти бачимо поряд із бутонами, дрібними червоними ягідками, пірчастим листям і тонкими травами.
— Чим особлива колірна гама?
– Тепла осіння палітра — охра, теракота, червоний, темно-зелений, коричневий — надає розпису відчуття зрілості й достатку. У цій вазі ніби зібрано той особливий час, коли літо вже хилиться до осені. Квіти ще пишні, сад ще живе повним життям, але барви стають густішими й теплішими. Сонце вже не сліпуче, воно золотить листя, трави й пелюстки. Це не весняний букет очікування, а сад у пору своєї найбільшої щедрості. Тонкі золоті облямівки на вінцях і підніжжі завершують образ, додаючи вазі святковості. І водночас у ній зберігається щось дуже близьке до українського народного декоративного мистецтва, любов до великої квітки, вільного рослинного ритму, насиченого кольору. Ваза Івана Ткаченка і Марфи Тимченко нагадує великий білий порцеляновий глечик, на якому назавжди залишився квітнути сад. І навіть через десятиліття його осінньо-золоті квіти зберігають тепло того літа, якого вже давно немає.
— Чи є правила, як розмістити у вазі квіти, щоб композиція виглядала гармонійно?
— Треба знати один секрет. Вважається, що стебла квітів мають бути вищі за вазу у півтори рази.
Раніше у «ФАКТАХ» колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла про чудові роботи, натхненні барвінком — квіткою, що символізує вічне кохання.