Згадуємо майстрів, що принесли славу клубу з Флоренції
29 серпня виповнюється 100 років від дня заснування «Фіорентини». Історія клубу, хоч і не завжди була безперервною, знала періоди розквіту, коли команда демонструвала видатні результати. «Фіалки» стали домом для кількох династій, що сяяли на футбольній арені наприкінці 1950-х – на початку 1960-х, у другій половині 1960-х та в 1990-ті роки. На жаль, 2020-ті роки, попри участь у єврокубках, не завжди поєднувалися з успіхами вдома. Клуб зустрічає свій славний ювілей на останньому місці в Серії А після нищівної поразки від «Роми» в першому турі. Тому зараз вболівальники «Фіорентини» більше поринають у спогади, ніж сповнені оптимізму щодо поточного сезону. А пригадувати є що! Адже за 100 років клуб захищали чимало видатних гравців, справжніх світових зірок. Пропонуємо згадати найяскравіших із них.
Кану? Та ну…
Воротар: Франческо Тольдо (нар. 1971)
Наприкінці ХХ століття Франческо Тольдо був справжньою стіною у воротах «Скуадри Віоли». Він зробив вирішальний внесок у завоювання «Фіорентиною» Кубка та Суперкубка Італії, став найкращим голкіпером Серії А в одному із сезонів, допоміг клубу пройти лондонський «Арсенал» у Лізі чемпіонів (навіть Нванкво Кану з пенальті не зміг його переграти). Варто згадати його виступ у чвертьфіналі Кубка кубків проти «Бенфіки», де «фіалки» перемогли 2:0, а Тольдо був непробивним. У 2000 році IIFHS визнала його третім найкращим воротарем світу. Згодом він перейшов до «Інтера», але особисто для мене він залишився в пам’яті саме як надійний страж воріт «Фіорентини». Конкуренцію йому може скласти хіба що Джованні Галлі.
Чим Червато?..
Захисники: Серджо Червато (1929–2005), Челесте Пін (1961–2025), Джузеппе Бріці (1942–2022), Джанкарло Галдьйоло (1948–2018)
Серджо Червато відповідав за лівий фланг оборони «Фіорентини» другої половини 1950-х. Він став чемпіоном Італії та кілька разів віцечемпіоном у складі клубу. Йому не вдалося здобути Кубок Італії чи Кубок чемпіонів із «Фіорентиною». Згодом він перейшов до «Ювентуса», де виграв два чемпіонства та Кубок Італії. Червато мав потужний удар, чудово виконував стандарти та деякий час був капітаном команди.
У 1980-х Челесте Пін мав важливу місію – замінити П’єтро Вієрховода. Він успішно впорався із цим завданням. Запам’ятався його виступ у Києві на матчі Кубка УЄФА проти «Динамо», коли кияни не змогли пробити оборону «фіалок», а Пін відіграв на найвищому рівні. Тоді «Віола» разом із Челесте дійшла до фіналу цього престижного єврокубка. Трагічна доля спіткала цю зірку флорентійського клубу: минулого року Пін наклав на себе руки у своєму будинку у Флоренції, що стало повною несподіванкою для його близьких та футбольної спільноти.
Джузеппе Бріці є другим гравцем в історії «Фіорентини» за кількістю проведених матчів. Попри невисокий зріст (176 см), він був надійним центральним захисником. Він зробив значний внесок у чемпіонство «Фіорентини» в сезоні-1968/69. Пресслужба клубу, згадуючи його, зазначила: «Його завжди пам’ятатимуть як взірець елегантності й вишуканості на полі й поза ним».
На правому фланзі оборони виступав Джанкарло Галдьйоло, який надійно закривав свою зону протягом 1970-х. Його називали «Ніжним велетнем» за коректний стиль гри. Він був фізично сильним, наполегливим у відборі та чудово читав гру. У 1975 році виграв Кубок Італії, хоча у фінальній грі проти «Мілана» не брав участі.
Дует Джанкарло й знакові легіонери
Півзахисники: Джанкарло де Сісті (нар. 1943), Джанкарло Антоньйоні (нар. 1954), Руй Кошта (нар. 1972), Курт Хамрін (1934–2024)
В опорній зоні грав Джанкарло де Сісті. Римлянин, який надовго затримався у «Фіорентині» між двома періодами в «Ромі», став справжньою легендою клубу. Невисокий (169 см), але чіпкий гравець, де Сісті вмів вигризати м’яч у боротьбі. Саме у флорентійський період він став чемпіоном Європи зі збірною Італії. Прізвисько «Директор півзахисту» говорить саме за себе. Чудове бачення поля, точні довгі передачі, мінімум помилок та неперевершена футбольна інтуїція – це все про нього. Його внесок у чемпіонство «Фіо» наприкінці 1960-х був вельми істотним. Він забивав у двох січневих матчах поспіль, зокрема чудовим ударом із-за меж штрафного відкрив рахунок у матчі з «Ювентусом».
Однак головний Джанкарло і найвизначніша легенда «фіалок» усіх часів – це Антоньйоні. Рекордсмен клубу за кількістю матчів, Антоньйоні був членом легендарної команди Енцо Беарзота, яка виграла чемпіонат світу у 1982 році. Загалом у футболці «Фіо» Антоньйоні провів півтора десятка років. Він тяжіяв до лівого флангу. У 1975 році у складі флорентійців виграв Кубок Італії.
Португалець Руй Кошта визначав гру «Фіорентини» наприкінці ХХ століття. Особливо запам’яталися його голи у ворота «Парми» у виїзному матчі, коли «фіалки» перемогли 4:0. Забити двічі протягом 11 хвилин, обігравши Ліліана Тюрама та Джанлуїджі Буффона, причому одразу обома ногами – це справді визначне досягнення!
Швед Курт Хамрін перейшов до «Фіорентини» наприкінці 1950-х як віцечемпіон світу. «Фіорентина» стала третім його клубом в Італії. Він грав на позиції правого вінгера. Хамрін зіграв ключову роль у фінальних матчах проти «Рейнджерс» за Кубок кубків у 1961 році, забивши три з чотирьох голів «фіалок» у двоматчевому протистоянні. Його сольний прохід із голом у домашній грі – справжній шедевр. Варто згадати й його хет-трик у ворота швейцарського «Люцерна» у чвертьфіналі того розіграшу. Значний внесок Курре зробив і в завоювання Кубка Італії у 1966 році, забивши у чвертьфіналі, півфіналі та фіналі.
Легкість, швидкість, спритність і маневровість вирізняли Курта. За це він отримав прізвисько «Пташеня» серед тифозі «Скуадри Віоли». Після завершення кар’єри він проживав у Флоренції та брав активну участь у заходах клубу.
Робі й Баті
Нападники: Роберто Баджо (нар. 1967), Габріель Омар Батістута (нар. 1969)
Роберто Баджо, хоч і асоціюється з багатьма італійськими клубами, мав особливе ставлення до «Фіорентини», як він сам зізнавався. «Флорентійці – абсолютно особливий народ. Я відчував любов усіх: дітлахів, дорослих, стариків… Вулички центру Флоренції стали частиною мене», – підкреслював він. Тифозі називали його «Персеєм» – напівбогом, рятівником. Матчі «Фіорентини» проти київського «Динамо» наприкінці 1980-х та приїзд Баджо до Києва залишаються в пам’яті. Хет-трик «Хвостика» (хоч тоді ще без хвостика) у ворота «Асколі» в останньому сезоні за «фіалок» ультрас згадують досі.
Статистики досі сперечаються, хто є найкращим бомбардиром «Фіо» в історії: Хамрін чи Батістута. Більшість даних свідчить про їхню рівність. Батістута був справжнім уособленням «Фіорентини» в 1990-ті. У сезоні-1993/94 став найкращим бомбардиром чемпіонату Італії. У сезоні-1995/96 «фіалки» виграли Кубок Італії, а аргентинець забив у обох фінальних матчах проти «Аталанти». Будучи гравцем флорентійського клубу, він отримав визнання як найкращий іноземний гравець в Італії у 1999 році.
***
Галерея Уффіцці у Флоренції – це скарбниця шедеврів епохи Відродження. Тифозі «фіалок» також чекають на «відродження» свого клубу. Хоча боротьба за виживання в Серії А не може бути втіхою для численної армії вболівальників, особливо коли клуб святкує 100-річчя. Початок сезону не додає оптимізму. Чи побачимо ми зміни на краще? Нинішнім гравцям «Фіорентини» є на кого рівнятися!
