Через запроваджені НБУ валютні обмеження український бізнес з іноземним холдингом має більше можливостей для міжнародної експансії, ніж компанії, які зберегли центр власності в Україні. Це створює регуляторну асиметрію, яка має бути виправлена, щоб компанії залишались в Україні, а не тікали до офшорів.
Валютні обмеження НБУ залишаються необхідними в умовах війни, однак за чотири з половиною роки система стала складною через численні винятки, ліміти та спеціальні дозволи. В Україні потрібен контрольований «ліміт міжнародної експансії» для українських компаній, які працюють, сплачують податки та мають працівників в Україні. Тобто не повне відкриття руху капіталу, а запровадження контрольованого ліміту міжнародної експансії українського бізнесу. Про це йдеться в аналітичному огляді від «РБК-Україна».
Там наголосили: питання полягає не в самому існуванні валютних обмежень — в умовах війни вони залишаються необхідними, а в тому, що за чотири з половиною роки система перетворилася на складну конструкцію з десятків винятків, різних дат відліку, спеціальних лімітів, індивідуальних дозволів та додаткових вимог.
«Національний банк поступово дозволив оплачувати імпорт робіт і послуг, репатріювати дивіденди за 2023–2025 роки в межах загального ліміту 1 млн євро на місяць, проводити окремі операції в межах „інвестиційного“, „позикового“ та „донатного“ лімітів. З 11 серпня 2026 року НБУ додатково дозволив формувати ліміт за рахунок прямих благодійних внесків українських компаній на користь військових частин ЗСУ та Національної гвардії. Компанії також отримали можливість передавати „інвестиційний“ і „додатковий“ ліміти пов’язаним юридичним особам у межах однієї бізнес-групи. Ці рішення загалом є позитивними, однак вони не усувають головної суперечності», — зауважили автори статті.
У матеріалі «РБК-Україна» повідомили про те, що новий іноземний капітал відкриває українській компанії додаткові можливості для транскордонних платежів, при цьому іноземний кредит також створює відповідний ліміт, а благодійний внесок може стати основою для здійснення певних валютних операцій. Водночас чинний режим не дає українській компанії можливості здійснити за рахунок власної валютної виручки продуктивну інвестицію за кордон — навіть якщо така інвестиція безпосередньо необхідна для збільшення українського експорту.
Ситуація з валютними обмеженнями формує неправильний сигнал для бізнесу, і чинна модель валютного регулювання може створювати стимули саме до того, з чим держава роками декларує боротьбу: офшоризації та перенесення центрів власності й управління за межі України.
В аналітичному огляді «РБК-Україна» зауважили: Україні зараз не потрібне повне скасування заборони на інвестиції за кордон. Йдеться не про створення принципово нового механізму, а про його значно вужчу, обережнішу і пристосовану до умов війни версію.
«НБУ варто запровадити пілотний „ліміт міжнародної експансії“ для юридичних осіб-резидентів, які здійснюють операційну діяльність, сплачують податки та мають працівників в Україні. Такий механізм може базуватися на шести принципах: 1) лише власна валюта; 2) чіткий обсяг інвестицій; 3) обмежений перелік цілей; 4) прозорість операції; 5) повернення доходів в Україну; 6) пілотний режим і право зупинення.
«Така модель не створює неконтрольованого відпливу капіталу. Вона, навпаки, переводить частину потенційно тіньових або офшорних операцій у прозорий банківський канал», — зауважують автори огляду.
Нагадаємо, як повідомив професор КНЕУ ім. Вадима Гетьмана Богдан Данилишин, бізнес, який раніше переніс холдинговий центр в іноземну юрисдикцію, має значно ширші можливості для міжнародної експансії. Адже чинне валютне регулювання стимулює українських підприємців виносити структури власності та центри прийняття рішень за межі країни.