Макарівська громада на Київщині знову в скорботі через загибель на війні земляка. Олександра Кривенка, бійця, якому було 40 років, не стало через повномасштабне вторгнення Росії. Це стало відомо з повідомлення Макарівського історико-краєзнавчого музею.
З юних років Олександр захоплювався спортом, зокрема боксом. Заняття спортом виховали в ньому силу духу, витримку, дисциплінованість та наполегливість, що згодом стали невід’ємною частиною його характеру і допомагали долати життєві труднощі.
Протягом багатьох років Олександр працював далекобійником. Його характеризували як відповідальну, працьовиту, чесну та надійну людину.
Після одруження переїхав до Макарова, де створив родину. Для близьких він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином та братом, на якого завжди можна було покластися. Він ніколи не залишав близьких та інших людей у біді.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року, Олександр не залишився осторонь. У перші дні війни він допомагав волонтерам евакуювати мешканців Макарова, ризикуючи власним життям. Під час цієї роботи отримав поранення в обличчя.
Після лікування Олександр продовжив свою справу. Він повернувся до роботи далекобійником, здійснюючи рейси та доставляючи гуманітарну допомогу тим, хто її потребував. Він завжди допомагав там, де міг бути корисним, як у мирному житті, так і під час війни.
У травні 2024 року Олександр став до лав Збройних Сил України. Солдат Олександр Кривенко служив старшим стрільцем аеромобільного відділення 77-ї окремої аеромобільної бригади.
7 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Берестове Куп’янського району Харківської області, Олександр Кривенко зник безвісти. Для його родини це стало початком надзвичайно важкого періоду очікування та надії.
У серпні 2026 року було встановлено, що солдат Олександр Кривенко загинув у бою. Ця звістка стала страшним підтвердженням найгірших побоювань родини, перетворивши надію на повернення живим на біль непоправної втрати.
За словами земляків, Олександр був мужньою, доброю, відповідальною, самовідданою та надійною людиною. Його життєвий шлях свідчить про небайдужість до інших та готовність брати відповідальність. Ще до мобілізації він рятував людей, допомагав в евакуації та перевозив гуманітарну допомогу. Згодом свідомо став військовослужбовцем, усвідомлюючи можливі випробування.
Поховали Олександра Кривенка 15 серпня 2026 року на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.