Президент ФВУ в інтерв’ю Sport.ua – про Лігу націй, повернення росіян і контури чемпіонату України
Президент Федерації волейболу України Михайло Мельник в ексклюзивному інтерв’ю Sport.ua розповів про успіхи національних збірних, непрості умови їхньої підготовки, позицію щодо допуску росіян до міжнародних змагань та плани на клубний сезон.
– Вихід наших чоловіків у чвертьфінал Ліги націй – це великий успіх.
– Це успіх закономірний. Маємо талановитих гравців і тренера світового рівня. Втім, не межа мрій. Україні бракує глибини складу, стабільного досвіду виступів на такому рівні та майстерності порівняно з такими командами, як Польща. Проте, загалом, показали результат, на який заслуговували. Тішить, як добре себе проявили молоді гравці – Максим Тонконог та Олександр Бойко. Думаю, на чемпіонаті Європи хлопці здатні дійти до півфіналу, а може, й фіналу. Для початку треба зосередитися на виході з групи.
– Жіноча збірна зберегла прописку в Лізі націй, але була на межі вильоту…
– Команда і тренерський штаб на правильному шляху. Я задоволений роботою польського наставника Якуба Глушака. Чотири роки тому Ліга націй для нашої жіночої збірної була недосяжною метою. Кадровий потенціал жіночого волейболу поступається чоловічому, але дівчата дебютували достойно. Розумію бажання вболівальників перемагати частіше, але критика не повинна переходити межі образ. Команді є куди рости. Дуже показово, що майже всі збірниці отримали гарні контракти у клубах топ-чемпіонатів. Це відповідь скептикам, що збірна дає гравцям імпульс для розвитку кар’єри. Сподіваюся, на чемпіонаті Європи дівчата зможуть розкритися ще більше. З групи маємо виходити точно.
– Насичене волейбольне літо вимагає значних фінансових витрат, особливо в умовах війни.
– Це так, але ми тримаємо удар. Вдячний за підтримку Міністерству молоді і спорту, зокрема його очільнику Матвію Бідному, а також начальниці відділу Юлії Буєвій. Титанічну роботу провели державний тренер Олександр Богданович, генеральна секретарка ФВУ Катерина Біляченко, менеджерка жіночої збірної Надія Кодола. Відчували розуміння та підтримку від Мінмолодьспорту, про які раніше могли лише мріяти. Велика подяка спонсорам – групі компаній «Епіцентр» (чоловіча команда) і будівельній компанії «Благо» (жіноча команда).
Ми робимо все можливе, аби збірні відчували максимальний комфорт. Є заборгованість із зарплати перед працівниками Федерації, але національні команди готуються на рівні суперників. Жіноча збірна, як дебютант Ліги націй, отримала можливість виступити в представницьких турнірах перед VNL та Євроволеєм, що підвищує її репутацію. Якщо в соцмережах читаю коментарі, то складається враження, що розуміння розвитку волейболу мають усі, окрім федерації. Але прогресивна волейбольна спільнота бачить титанічну працю ФВУ. Також дякую Міжнародній федерації волейболу (FIVB) за матеріальну підтримку.
– FIVB повернула в Лігу націй збірні Росії. Яка позиція України?
– Це сумні реалії світового спорту. Росіян повернули в бобслей і скелетон. Ми боролися проти цього з першого дня війни. У 2022-му відібрали у росіян право проводити чемпіонат світу, а їх і білорусів досі не допускали до офіційних змагань. Керівництво FIVB та Європейської конфедерації волейболу (ЄКВ) нас підтримує. Але в FIVB ситуація складніша: росіяни завдяки матеріальним ресурсам схилили на свій бік майже всі країни Азії, Африки і Латинської Америки. Залишається надія на позитивне рішення Спортивного арбітражного суду в Лозанні (CAS) після апеляції Мінмолодьспорту і НОК України. Прецедент у шахах, де через CAS домоглися відсторонення президента FIDE росіянина Дворковича, демонструє, що надія є.
– Чи вдалося консолідувати зусилля інших європейських країн?
– Маю дружні стосунки з президентом естонської федерації волейболу, міністром оборони Ганно Певкуром. Просив його вплинути на представників країн НАТО, але не вийшло. Франція, Нідерланди, Німеччина послідовно підтримують нас у військово-політичній площині, але у волейболі стали лояльними до росіян. Показовим було голосування в ЄКВ щодо повернення росії та білорусі права голосу: лише двоє були проти, один утримався, решта – «за». Послідовними залишаються лише наші постійні друзі. Росіяни не відмовилися від участі в чемпіонаті світу-2027, їх просто не впустить Польща.
– Ви також президент Східноєвропейської зональної асоціації волейболу (EEVZA), куди входять росіяни та білоруси.
– Там ми їх ігноруємо повністю. ЄКВ планує змінювати конфігурацію зональних асоціацій. Можливо, Україну відправлять в зону країн Центральної Європи, а росіян допустять до Балканської асоціації. Зізнаюся, не уявляю, як грати проти росіян у наш час. Розглядаємо варіант бойкоту, але це може відкинути наш волейбол на дно.
– Молодіжні збірні (U22) цього літа не змогли вийти з групи.
– Хлопці розчарували, бо ми сильно розраховуємо на це покоління. Вони давно грають разом, але не реалізували потенціалу. Стартова поразка від Ізраїлю виявилася ключовою. Переконаний, що хлопці мали виходити щонайменше до четвірки. Щодо дівчат, то їх результат був очікуванішим. Об’єктивні обставини – зміна тренера незадовго до старту. Можливо, новому тренерському штабу забракло часу. Проте, і серед дівчат, і серед хлопців у молодіжках багато гравців, які можуть підсилити національну збірну.
– Чи відомий кількісний склад учасників національного чемпіонату?
– Так. У чоловічій Суперлізі кількість команд збільшиться з семи до дев’яти. Відмовляться від виступів «Житичі-Полісся» (Житомир), чоловіча команда виступатиме в першій лізі. У Суперлізі залишаться «Буревісник» (Чернігів), харківський «Локомотив-1945» та «Столична НУБіП» (Київ) як нові команди. На першому етапі команди гратимуть у форматі роз’їзних турів.
Жіноча Суперліга виросте з п’яти до семи команд. Додадуться переможець вищої ліги трускавецька «Нафтуся» та стрийська «Рись».
Мої закордонні колеги дивуються, що в умовах війни ми проводимо повноцінний чемпіонат, та ще й у багатьох лігах. У першій жіночій лізі сезону-2026/27 гратимуть 24 команди. Це масовість, якою можуть позаздрити навіть країни Західної Європи. Ми також проводимо змагання в дитячій лізі у шести вікових категоріях. Попри повітряні тривоги та міркування безпеки, ми намагаємося, щоб повноцінне волейбольне життя в Україні не завмирало.