Манчестер Юнайтед: чому клуб такий скромний на трансферному ринку?
Протягом останніх років “Манчестер Юнайтед” звик своїх уболівальників до значних витрат на нових футболістів. Впродовж чотирьох сезонів поспіль клуб інвестував у придбання гравців не менше 200 мільйонів євро, переважно під час літнього трансферного вікна. Однак зараз “Манчестер Юнайтед” демонструє нетипову пасивність, оформивши лише трьох новачків за 97 мільйонів євро. Хоча ця сума вражає, для гранда англійської Прем’єр-ліги, де угоди на 50-70 мільйонів євро стали звичністю, це значно менше, ніж очікувалося.
Влітку 2026 року фанати “Манчестер Юнайтед” нарешті дочекалися підсилення ключової позиції, яка тривалий час потребувала зміцнення – центрального півзахисника. Були підписані Юрі Тілеманс з “Астон Вілли” та Андрей Сантос із “Челсі”. Ця ланка команди давно потребує якості, можливо, відтоді, як нинішній головний тренер Майкл Каррік завершив кар’єру гравця.
Проте Тілеманс і Сантос – не ті гравці, на яких першочергово розраховували в клубі та яких чекали вболівальники. Найгучніші імена, доступні на ринку, обрали інші команди. Навіть “Тоттенгем”, який зазнав невдач в останніх двох сезонах АПЛ, зумів придбати більш статусних і технічно сильних виконавців: Сандро Тоналі з “Ньюкасла” за 108 мільйонів євро та Матеуша Фернандеша із “Вест Гема” за 99 мільйонів.
Окрім центру поля та резервного голкіпера, “Манчестер Юнайтед” цього літа не підсилив жодну іншу позицію. Клуб фактично програв конкуренцію за багатьох гравців, яких раніше пов’язували з “Олд Траффорд”. Апогеєм такої трансферної роботи стало підписання Елліота Андерсона із “Ноттінгем Форест” “Манчестер Сіті”. Півзахисник, якого скаути “Юнайтед” довго вивчали та сподівалися переконати, не лише обрав головного конкурента, але й, здається, глузливо прокоментував свій вибір пресі: “Скільки я себе пам’ятаю, “Сіті” завжди був королем. Це клуб, створений для здобуття трофеїв та боротьби на найвищому рівні. Щойно я дізнався про їхню зацікавленість, я був твердо налаштований зробити цей перехід реальністю”.
Чому ж “Манчестер Юнайтед” демонструє таку скромність на трансферному ринку? Чи справді клубу бракує коштів?
Насправді, попри численні борги, “Манчестер Юнайтед” залишається одним із найприбутковіших клубів світу. Перехід від правил рентабельності та стабільності (PSR) до коефіцієнта вартості складу (SCR) ще більше зміцнив фінансове становище клубу.
Значно покращила ситуацію й участь “Манчестер Юнайтед” у Лізі чемпіонів. Це приносить клубу щонайменше додаткові 50 мільйонів фунтів, а з урахуванням ймовірності виходу до плей-оф та проходу далі, ця сума може сягнути 100 мільйонів. Крім того, клуб щорічно отримує значні прибутки від продажу квитків, спонсорських угод та реалізації сувенірної продукції.
Британські експерти переважно дивуються пасивній трансферній політиці “Манчестер Юнайтед” цього літа, адже передумов для гучних угод наразі немає. Хоча з клубу часто лунають заяви про “обмежені можливості на ринку”, це, швидше, самообмеження, а не реальна фінансова неспроможність.
Компанія Ineos вважає, що протягом багатьох років “Манчестер Юнайтед” надмірно переплачував на трансферному ринку, не отримуючи належної вигоди. Саме тому клуб вийшов з переговорів щодо Сандро Тоналі та Матеуша Фернандеша, не бажаючи брати участь у “гонці озброєнь” з “Тоттенгемом”. За чутками, керівництво МЮ встановило ліміт у 70 мільйонів фунтів на кожну з цих угод. Коли суми почали стрімко зростати, а можливості для зниження ціни, навіть через бонусні виплати, були обмежені, манкуніанці відмовилися від подальших переговорів. Абсолютно аналогічна ситуація сталася і з трансфером Елліота Андерсона з “Ноттінгем Форест”.
Логіка в цьому підході є. Щонайменше четверо з п’яти найдорожчих придбань в історії “Манчестер Юнайтед” (Поль Погба, Антоні, Джейдон Санчо та Ромелу Лукаку) не виправдали очікувань та вкладених коштів. Тому не дивно, що сер Джим Реткліфф, який зараз відповідає за спортивний напрямок клубу, вирішив відмовитися від практики здійснення надзвичайно дорогих покупок.
Придбання Андрея Сантоса та Юрі Тілеманса не виглядає підсиленням зіркового рівня, проте обидва футболісти можуть виявитися реально корисними для команди. Важливо, що обидва новачки “червоних диволів” літа-2026 мають досвід виступів в АПЛ, що стало ключовим фактором для керівництва МЮ при формуванні кадрової політики. Наразі клуб готовий ризикувати із зірковими підписаннями не раніше літа наступного року, а поки що зосереджений на внутрішніх ресурсах та придбанні гравців за адекватною ціною.
Така стратегія добре вписується в концепцію роботи Джима Реткліффа з іншими активами його бізнес-імперії. Він відомий тим, що виводив із кризи підприємства, що зазнавали краху. Важливою частиною його програми після прийняття управління будь-яким проблемним бізнесом є скорочення витрат. І цього літа МЮ зробив крок у цьому напрямку, позбувшись високооплачуваних Каземіро та Джейдона Санчо, а також знову відправивши в оренду Андре Онана, зарплату якому платитиме “Трабзонспор”.
Однак проблеми в менеджменті Реткліффа також вистачає. Вихід до Ліги чемпіонів призвів до підвищення зарплат багатьох гравців на 25%. Навіть Мейсон Маунт, який майже не грав у позаминулому сезоні, тепер заробляє на чверть більше. Також до клубу повернувся Маркус Рашфорд, чий оклад також є вельми солідним. Хоча Реткліфф не має безпосереднього стосунку до цих угод, він мусить виконувати контрактні зобов’язання. Ці випадки зайвий раз переконують одного зі співвласників клубу в тому, що в попередні роки зарплатна відомість була надмірно роздутою і не відповідала реальному рівню команди та її результатам.
Тому поки що МЮ справді змушений економити. І клуб робить це не вимушено, а усвідомлено. Це дає надію на позитив та вселяє оптимізм численним фанатам “червоних дияволів” по всьому світу. Адже якщо ти усвідомлюєш власну проблему і почав працювати над її вирішенням – це вже величезна перемога, навіть якщо за неї не дають ні трьох очок у турнірній таблиці, ані титулів та кубків.