Балкани знову стають зоною ризику для Європи, проте кризу можна уникнути
Поки увага Заходу зосереджена на протистоянні Росії в Україні, на Балканах назріває інша потенційна точка напруженості. Ситуація в Боснії і Герцеговині дедалі більше виходить за межі внутрішньополітичних чвар, набуваючи значущості для загальноєвропейської безпеки.
Те, що цивільні спостерігачі називають «черговим політичним загостренням на Балканах», для спецслужб є класичною операцією впливу, спрямованою на відкриття «другого фронту» дестабілізації НАТО та Європи в цілому.
Мені неодноразово доводилося працювати в цьому регіоні. Недарма Балкани називають «пороховою діжкою Європи», адже локальні політичні конфлікти тут неодноразово ставали каталізатором масштабніших криз. Саме тому нинішні процеси в регіоні заслуговують на значно більше уваги, ніж їм приділяється зараз.
КРИХКИЙ МИР ПІСЛЯ ДЕЙТОНА
Аби зрозуміти логіку нинішніх подій, варто повернутися до 1995 року, коли за посередництва США було укладено Дейтонську мирну угоду. Вона поклала край боснійській війні та сформувала складну модель співіснування двох утворень: Федерації Боснії і Герцеговини, де мешкають переважно боснійці-мусульмани та хорвати-католики, та автономної Республіки Сербської з адміністративним центром у Баня-Луці, населеної здебільшого православними сербами.
Дейтон, 21 листопада 1995 рік / Фото: U.S. Air Force/Staff Sgt. Brian Schlumbohm, Public Domain
Обидва регіони мають власні уряди, а також спільні державні інституції: колективну Президію, парламент, суд та армію. Контроль над цим конституційним устроєм покладено на Високого представника, який має повноваження скасовувати рішення місцевих радикальних елементів, та миротворчий контингент Європейського Союзу (EUFOR).
Протягом трьох десятиліть ця структура, попри всі труднощі, дозволяє уникати нового збройного конфлікту.
Однак саме її слабкі сторони дедалі активніше експлуатують політичні сили, орієнтовані на Москву, які виступають за максимальне ослаблення центральної влади в Сараєві.
ЯК РОСІЯ ПОСИЛЮЄ СВІЙ ВПЛИВ
Одним із ключових союзників Кремля в регіоні є президент Республіки Сербської Мілорад Додік – давній і відвертий прихильник Володимира Путіна. Він регулярно відвідує Москву та використовує свої ресурси для блокування рішень центрального уряду в Сараєво.
Мілорад Додік / Фото: wikipedia
Зокрема, протягом 2026 року влада в Баня-Луці ухвалила низку рішень про невизнання вироків Конституційного суду Боснії і Герцеговини та бойкот центральних органів влади. Наступним кроком може стати спроба відновити власну сербську армію, що прямо суперечить мирним угодам 1995 року.
Москва традиційно підтримує такі процеси на політичному, інформаційному та дипломатичному рівнях, адже для Кремля будь-яке загострення на Балканах означає відволікання уваги й ресурсів Європи та НАТО від російсько-української війни.
З цією метою російські спецслужби розгорнули на території Республіки Сербської інфраструктуру для підтримки так званої “салямі-сецесії” – поступового урізання суверенітету замість миттєвого проголошення незалежності.
Зокрема, протягом 2026 року органи влади Баня-Луки прийняли низку постанов про невизнання рішень Конституційного суду Боснії і Герцеговини та бойкот роботи центральних урядових інституцій. Наступним етапом може стати спроба відродження окремої армії Республіки Сербської, що суперечило б положенням Дейтонської мирної угоди 1995 року.
Водночас застосовуються інструменти психологічного тиску. Одним із таких прикладів стали масові допити 26 співробітників Меморіального центру Сребрениці поліцією Республіки Сербської після публікації звіту про заперечення геноциду. Такі дії мають продемонструвати місцевим мусульманам неспроможність центральної влади в Сараєві забезпечити їхній захист.
Паралельно активно формується парамілітарний резерв: під прикриттям «православних братств», мотоциклетних клубів та спортивних організацій створено мережу радикалів, які пройшли підготовку в російських інструкторів і готові до збройних провокацій на лінії етнічного розмежування.
Важливим компонентом російського впливу на Балканах є розгалужена мережа розвідки, інформаційної діяльності та кібервійни. Зокрема, поблизу села Раденка були виявлені об’єкти, де, за даними правоохоронних органів, російські інструктори готували радикальні елементи до масових заворушень. У справі про організацію цієї мережі затримувалися й громадяни Росії.
Окрему роль відіграє Російсько-сербський гуманітарний центр у місті Ніш, який західні експерти неодноразово називали потенційною базою радіоелектронної розвідки та координації операцій у Боснії і Герцеговині.
Одночасно тривають масштабні кібератаки, які пов’язують із російськими хакерськими групами Midnight Blizzard та Forest Blizzard: лише на Центр безпекової політики (BCBP) у Белграді було зафіксовано понад 28 тисяч таких атак. Інформаційний супровід цієї діяльності забезпечують медіаресурси, такі як RT Balkan, а також мережі поширення пропаганди, пов’язані з російськими спецслужбами.
ПРОЄКТ «СЕРБСЬКОГО МИРУ»
Дестабілізація Боснії і Герцеговини є наслідком не лише російського впливу. Офіційний Белград також має власний стратегічний інтерес у підтримці сепаратистських тенденцій у Республіці Сербській. Це випливає з концепції «Сербського світу» («Srpski svet»), яку багато аналітиків розглядають як сучасну політичну інтерпретацію ідеї «Великої Сербії».
Для сербського політичного керівництва Республіка Сербська залишається важливим елементом регіональної політики. Загроза її виходу зі складу Боснії і Герцеговини може використовуватися Белградом як додатковий важіль у переговорах із Брюсселем і Вашингтоном, особливо в контексті косовського питання.
Водночас розвиток спільних інфраструктурних, економічних та безпекових проєктів між Сербією та Республікою Сербською сприяє формуванню все більш тісного політичного та економічного простору, навіть без формальної зміни міжнародно визнаних кордонів.
Важливу роль у просуванні російського впливу на Балканах відіграє Російська православна церква, яка тісно співпрацює із Сербською православною церквою. Через релігійну риторику поширюються наративи про «спільну панслов’янську та православну цивілізацію», яка нібито перебуває під загрозою з боку Заходу та НАТО. У такій інтерпретації сепаратистські прагнення керівництва Республіки Сербської подаються не як порушення міжнародного права, а як боротьба за «традиційні цінності» та захист православної віри.
Релігійна інфраструктура також слугує одним з інструментів російського впливу в регіоні. Під виглядом паломницьких центрів, культурно-освітніх фондів та релігійних виставок на території РС діють осередки впливу російських спецслужб.
Зв’язки між монастирями та релігійними братствами Росії та Республіки Сербської полегшують приховане фінансування, передачу матеріально-технічних ресурсів та легалізацію російських оперативників під виглядом «ченців» чи «паломників».
Сукупність цих процесів підвищує ризик виникнення нової кризи в Боснії і Герцеговині.
МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ ЕСКАЛАЦІЇ ТА ЗАХОДИ ЗАХОДУ З ЗАПОБІГАННЯ
Низка ознак свідчить, що ситуація наближається до критичної межі.
Потенційною точкою ескалації більшість експертів називає округ Брчко, який розділяє територію Республіки Сербської на дві частини та перебуває під прямим контролем центральної влади Боснії і Герцеговини та міжнародного куратора.
Серед сценаріїв військової ескалації експерти найчастіше розглядають спробу сербських сил пробити коридор через Брчко для з’єднання своїх східних і західних територій.
Будь-яка силова спроба змінити статус-кво неминуче матиме міжнародні наслідки. Оскільки поруч розташована Хорватія, яка є членом НАТО, Альянс буде змушений втрутитися, перекидаючи сили на Балкани і відволікаючи ресурси від Балтійського та Східного флангів Європи.
Запобігання новій кризі обійдеться значно дешевше, ніж її подолання. Для цього необхідно зміцнити міжнародну присутність у сфері безпеки в найбільш вразливих районах Боснії і Герцеговини, посилити санкційний тиск на тих, хто підриває Дейтонські домовленості, а також активізувати співпрацю спецслужб європейських держав у протидії російським мережам впливу.
Балкани не можна залишати поза увагою. Історія Європи неодноразово демонструвала, що балканські кризи рідко залишаються суто регіональними. Саме тому сьогодні важливо не допустити, щоб Боснія і Герцеговина стала черговим майданчиком для геополітичного протистояння Росії із Заходом.
Микола Зенцев, міжнародний експерт з питань безпеки, генерал-майор у відставці
Перше фото: АА