Володимирський собор у Києві перейшов у пряме підпорядкування Київської митрополії ПЦУ, та надалі буде застосовуватися як одне з офіційних місць
Фото: pomisna.info
Найцікавіше просто зараз – у Telegram Дмитра Гордона!
Читати
За словами прессекретаря ПЦУ, ще в грудні 2018 року напередодні об’єднавчого собору УПЦ КП разом з Українською автокефальною православною церквою (УАПЦ) завершили своє відокремлене існування та інтегрувалися до Православної церкви України. З того часу саме ПЦУ є беззаперечним канонічним і юридичним правонаступником УПЦ КП.
“Найменування цих релігійних утворень і їхніх осередків офіційно закріплені за ПЦУ як її додаткові офіційні найменування, які не можуть бути використані організаціями чи особами, які не є частиною ПЦУ і не мають на це її згоди”, – підкреслив Євстратій.
Він також акцентував, що після об’єднавчого собору 2018 року, не погоджуючись із думками патріарха Філарета щодо окремого буття УПЦ КП, ПЦУ надала йому на знак поваги право на постійне користування резиденцією і проведення богослужінь у Володимирському соборі.
Разом із тим, як заявив речник, Київська митрополія ПЦУ як наступник оформила право власності на комплекс споруд і майна в Києві та протягом усього періоду здійснювала оплату комунальних послуг.
“Після кончини патріарха Філарета патріарша резиденція в Києві перейшла у безпосереднє відання КМ ПЦУ й надалі послугує як одне з офіційних місць. Планується розташувати там меморіальну експозицію, присвячену пам’яті святійшого патріарха Філарета й увічненню його церковної діяльності”, – зазначено в повідомленні Євстратія.
Щодо священнослужителів Володимирського собору, їх офіційно залишили у складі церкви й дозволили продовжувати служіння. Сам собор і надалі залишиться одним із головних храмів ПЦУ разом із Михайлівським. Також частина кліриків і громад, які раніше були з Філаретом, уже приєдналися до ПЦУ, повідомив речник.
Крім того, у його заяві йдеться, що ця можливість відкрита для всіх, хто ще не долучився до ПЦУ. А священнослужителі, яких раніше було покарано за серйозні провини, можуть звернутися із проханням переглянути їхні справи – за встановленою церковною процедурою ПЦУ, вказав Євстратій.
“Не існує жодного відокремленого від ПЦУ релігійного об’єднання з найменуванням УПЦ КП. Це іменування не канонічно й незаконно використовується групою з кількох десятків людей”, – зазначено в заяві.
У церкві характеризують цих осіб як “самочинне збіговисько”, дії якого мають бути піддані церковному засудженню. Разом із тим у заяві наголошують, що частину з них позбавлено священного сану і жоден не має визнаного єпископського статусу.
“Навіть згідно зі статутом УПЦ КП у його останній чинній редакції, і текст якої не був ніким змінений, передбачалося, що після смерті патріарха УПЦ КП його обов’язки відразу, в силу посади й без обрання, як місцеблюститель виконує патріарший намісник, яким із 2013 року був митрополит Епіфаній”, – роз’яснив речник.
Також у ПЦУ звертають увагу на можливий вплив Росії: окремі ініціатори заяв від імені УПЦ КП перебувають на території РФ і можуть діяти під керівництвом російських спецслужб.
За словами речника, головним ініціатором таких заяв є Іоасаф Шибаєв – колишній митрополит УПЦ КП у Бєлгороді, який зараз перебуває на території РФ. До його діяльності, за інформацією ПЦУ, також залучений Петро Москальов, який діє під його впливом.
Також Євстратій прокоментував діяльність так званого новопризначеного патріарха – архієпископа Сумського й Охтирського Никодима (Володимира Кобзаря). За його словами, той походить з оточення ієрарха Московського патріархату Іонафана (Єлєцкіх), який після обміну виїхав до Росії і, за даними церкви, продовжує діяльність у Москві в антиукраїнському ключі.
Окрім того, це середовище пов’язують з екснардепом Андрієм Деркачем, обвинуваченим у державній зраді.
“Усе це дає вагомі підстави вважати антицерковну активність групи, яку формально очолив Кобзар і яка налічує кілька десятків осіб у нашій державі й поза її межами, спеціальною церковною операцією російських спецслужб проти України, що вимагає відповідної державної правової оцінки, а також суспільної реакції”, – резюмував речник ПЦУ.
Контекст
5 січня 2019 року вселенський патріарх Варфоломій підписав томос про автокефалію ПЦУ, а 6 січня вручив його митрополиту Епіфанію у Стамбулі. Інтронізація Епіфанія відбулася 3 лютого 2019 року.
Згодом між новою церквою і Філаретом виник публічний конфлікт. За словами Філарета, Епіфаній мав представляти церкву в миру, а внутрішніми справами займатися Філарет, але цю домовленість нібито було порушено. Після цього Філарет заявив, що Київський патріархат не ліквідовано, і припустив відокремлення УПЦ КП від ПЦУ. Епіфаній сказав, що про відновлення Київського патріархату некоректно говорити, оскільки це може призвести до ізоляції ПЦУ, позбавлення її томосу про автокефалію й “усіх надбань церковної незалежності”.
20 червня Філарет провів у Володимирському соборі збори групи ієрархів, які назвав “помісним собором”. На зборах ухвалили постанову про відновлення УПЦ КП і відмовилися приймати томос. У ПЦУ назвали ці рішення “нікчемними в юридичному й канонічному значенні цього слова”.
5 листопада 2025 року Філарет провів зустріч із главою ПЦУ митрополитом Епіфанієм, із яким мав тривалий конфлікт. Вони провели спільну молитву за перемогу України над російським агресором і настання справедливого миру.
У жовтні Філарет склав заповіт, у якому попросив, щоб його відспівувала не ПЦУ, і закликав працювати над створенням єдиної Української православної церкви, незалежної і від Москви, і від Константинополя. 20 березня 2026 року на 98-му році життя Філарет помер.